Вищий антикорупційний суд 11 червня 2026 року затвердив угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52023000000000202, визнавши колишнього Голову Верховного Суду Всеволода Княєва винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України — одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб.
Що встановив суд
Провадження стосується одержання Головою Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 910/15551/20 в інтересах бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК». Предметом спору було витребування пакету акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК»: постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 акції підлягали витребуванню від «Ferrexpo AG» на користь чотирьох офшорних компаній-позивачів на загальну частку понад 40% статутного капіталу підприємства.
Розуміючи загрозу втрати корпоративного контролю, бенефіціарний власник через посередників запропонував суддям Великої Палати неправомірну вигоду. Голова Верховного Суду прийняв пропозицію, вступив у попередню змову з іншими суддями та забезпечив перенесення судового засідання з 15 березня на 19 квітня 2023 року — для надання часу на збір коштів.
19 квітня 2023 року Велика Палата скасувала постанову апеляційного суду, задовольнивши касаційні скарги в інтересах «Ferrexpo AG». Голова Верховного Суду, маючи достатню кількість голосів для прийняття такого рішення, для маскування власної зацікавленості приєднався до окремої думки іншого судді.
Неправомірна вигода передана двома траншами: 3 травня 2023 року — 1 348 800 доларів США, 15 травня 2023 року — 450 000 доларів США. Загальна сума одержаної вигоди склала 1 798 800 доларів США (еквівалент понад 65,7 млн грн), що у понад 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і відповідає кваліфікаційній ознаці «особливо великий розмір».
15–16 травня 2023 року НАБУ провело обшуки робочого кабінету та квартири обвинуваченого, під час яких вилучено значний обсяг готівкових коштів.
Угода та підстави її затвердження
Угоду про визнання винуватості укладено 18 травня 2026 року — вже під час судового розгляду, після проведення понад 50 засідань та часткового дослідження доказів сторони обвинувачення. Сторона захисту та докази захисту до цього моменту не досліджувалися.
Суд перевірив угоду за всіма критеріями ч. 7 ст. 474 КПК України та встановив її відповідність вимогам закону. Ключовою умовою допустимості укладення угоди у корупційному провадженні стало викриття обвинуваченим інших осіб у вчиненні корупційних правопорушень, підтверджене доказами (п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України). Зміст відповідних відомостей у публічній частині вироку закрито на підставі ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень».
Суд окремо наголосив на суспільному інтересі в затвердженні угоди: обвинувачений очолював найвищий судовий орган держави, а вчинене корупційне правопорушення безпосередньо підривало довіру суспільства до судової системи та міжнародний авторитет України. За цих обставин, на переконання суду, лише реальне покарання здатне забезпечити відновлення довіри до правосуддя та досягнути цілей загальної превенції.
Призначене покарання
Основне покарання — 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69-2 КК України. Норму введено Законом від 29.10.2024 (чинна з 01.11.2024) і вона передбачає можливість призначення покарання нижче мінімальної межі санкції у разі укладення угоди про визнання винуватості у корупційному провадженні. Санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає від 8 до 12 років позбавлення волі. Суд застосував ст. 69-2 КК України із зворотною дією відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК України, оскільки норма поліпшує становище особи.
Додаткові покарання: позбавлення права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком 3 роки; конфіскація майна — квартира, житловий будинок, грошові кошти на банківських рахунках у гривні та іноземній валюті, у тому числі частка обвинуваченого у спільній сумісній власності на рахунках колишньої дружини (87 000 та 80 000 доларів США в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Укрсиббанк» відповідно).
До строку покарання зараховано період попереднього ув’язнення з 15 травня 2023 року по 31 січня 2024 року. Суд визначив момент початку ув’язнення з дати фактичного позбавлення свободи під час обшуку — а не з моменту складення протоколу затримання, — посилаючись на ст. 209 КПК України та практику ЄСПЛ у справах «Бєлоусов проти України» і «Гриненко проти України».
Спеціальна конфіскація та кошти на ЗСУ
Суд застосував спеціальну конфіскацію на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України до вилучених готівкових коштів, що були предметом або перетворенням предмета правопорушення: загалом 1 248 700 доларів США.
Окремою умовою угоди стало перерахування на підтримку Збройних сил України через БО «МБФ «Повернись живим»» двох сум: 1 000 000 доларів США, вилучених з робочого кабінету (щодо яких третя особа заявляла майновий інтерес, однак надала нотаріально посвідчену згоду на їх передачу), та 104 600 доларів США власних коштів обвинуваченого.
Процесуальні наслідки
Суд змінив запобіжний захід із застави (18 168 000 грн, внесена ТОВ «ТК «СОЛТІС»» у січні 2024 року) на тримання під вартою до набрання вироком законної сили з негайним затриманням у залі суду. Підставами стали: реальне позбавлення волі за вироком, проживання неповнолітнього сина за межами України та широке коло знайомств обвинуваченого у правоохоронних органах.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційної палати ВАКС виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом 30 днів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.