Суддя Верховного Суду Сергій Погрібний розповів кореспонденту IWPR Вікторії Матолі, що ці рішення можуть істотно вплинути на майбутні механізми відшкодування збитків росією.
Про це повідомляє Судова влада.
Верховний Суд визначив, що без участі російської сторони судовий розгляд може відбутися, якщо, по-перше, позов був поданий фізичною особою -виключно громадянином України, по-друге, позивачеві був заподіяний збиток у результаті збройної агресії російської федерації на території України і, по-третє, збиток стосується життя та здоров’я позивача або його родичів.
У цьому рішенні суд наголосив, що необхідною умовою дотримання принципу міжнародного права щодо судового імунітету є взаємне визнання державного суверенітету іншою країною. Отже, коли країна-агресор заперечує суверенітет України та веде проти неї загарбницьку війну, немає жодного обов’язку поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни.
Після першого рішення у квітні з боку юридичної спільноти було багато критики. Ми очікували такої реакції, оскільки в міжнародній судовій практиці дуже мало випадків відмови тій чи іншій країні в абсолютному юрисдикційному імунітеті. До того ж, ані Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), ані Міжнародний суд ООН (МС) раніше не вирішували спори щодо компенсації за шкоду, завдану внаслідок збройної агресії, коли така агресія все ще тривала. На жаль, ми унікальні. Але посилання на будь-які приклади – або з практики ЄСПЛ, або іншого міжнародного суду – в рішеннях Верховного Суду були покликані насамперед проілюструвати, що така концепція відмови в абсолютному юрисдикційному імунітеті та перехід до концепції обмеженого імунітету іноземної держави має місце в міжнародній практиці.
У другому рішенні, прийнятому в травні, Верховний Суд розширив аргументацію та постановив, що права людини важливіші за абсолютний імунітет. У разі застосування абсолютного імунітету країни, яка вчинила агресію, позивач позбавляється можливості отримати будь-який судовий захист своїх порушених прав. Абсурдно думати, що людина може звернутися до суду країни-агресора й отримати захист порушених прав, коли держава-агресор заперечує існування твого народу та країни. Розгляд у суді України є єдиним можливим способом вирішення таких позовів. Верховний Суд підкреслив, серед іншого, що Росія порушила суверенні права України як незалежної держави, визнаної всіма нормами міжнародного права в межах, встановлених у 1991 році, і такі дії [росії] не є здійсненням її суверенних прав.