Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 7 жовтня 2026 року № 2088/3дп/15-26 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Одеського окружного адміністративного суду Романа Каравана.
Суддя у листопаді 2025 року виїхав у службове відрядження на Європейський форум юридичних професій у Брюсселі, не повернувся і з-за кордону подав заяву про звільнення за власним бажанням.
Розгляд цієї заяви ВРП зупинила ще 2 грудня 2025 року, тож майже одинадцять місяців суддя не може ні звільнитися, ні отримати рішення по суті дисциплінарної скарги.
Відкриття справи не означає встановлення проступку: за словами самої палати, мета, мотив і грубість дій судді встановлюватимуться під час підготовки справи до розгляду.
Що сталося
Романа Каравана призначено суддею Указом Президента від 4 липня 2024 року, до штату суду його зараховано 16 липня 2024 року. У жовтні 2025 року він попросив направити його на форум у Брюсселі без витрат з державного бюджету. Голова суду видав наказ про відрядження з 12 по 17 листопада 2025 року. За даними Державної прикордонної служби, суддя виїхав з України 12 листопада, відомостей про його повернення немає.
Увечері 17 листопада, в останній день відрядження, суддя надіслав звіт про відрядження, заяву про звільнення за власним бажанням і заяву про відпустку без збереження заробітної плати на 45 днів. Голова суду у відпустці відмовив і вимагав прибути на роботу, а з 18 по 24 листопада в суді склали шість актів про відсутність судді. Голова суду також повідомив Управління СБУ в Одеській області, на обліку в якому суддя перебуває як військовозобов’язаний з відстрочкою від мобілізації. 24 листопада 2025 року голова суду Анатолій Радчук подав дисциплінарну скаргу. У провадженні судді на той момент залишалися 474 нерозглянуті справи та матеріали.
Позиція судді
У поясненнях голові суду та дисциплінарному інспектору суддя навів три групи причин.
Сімейні обставини. Суддя пояснив, що мусить доглядати за тяжкохворим батьком, який із березня 2022 року проживає за кордоном. Відомості медичних документів про те, що батько живе з колишньою дружиною і дочкою, він назвав застарілими: шлюб батька розірвано судом ще 2019 року, а сестра проживає окремо. Тому суддя вважає себе єдиною повнолітньою дитиною, здатною забезпечити догляд.
Принципова незгода з практикою Верховного Суду. Головною правовою і світоглядною причиною свого рішення суддя назвав незгоду з усталеною практикою Касаційного адміністративного суду щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців і пенсій за постановою Кабінету Міністрів № 704. На його думку, висновок про відновлення первинної редакції пункту 4 постанови після скасування іншої постанови суперечить темпоральним принципам права і принципу поділу влади. На підтвердження суддя додав відповіді на запити на публічну інформацію: за даними Пенсійного фонду, невиконані рішення судів станом на 1 листопада 2025 року становили 85,7 млрд грн, а кількість позовів до військових частин, за даними Генерального штабу, зросла з 23 297 у 2020 році до 81 037 у 2024 році. Суддя зазначив, що намагався вирішити проблему процесуально: звертався до Верховного Суду з поданням про розгляд зразкової справи, у чому йому відмовили, та відмовляв у задоволенні подібних позовів, після чого на нього надходили дисциплінарні скарги.
Побоювання переслідування. Суддя заявив, що побоюється тиску і переслідувань у разі повернення, оскільки особи, які публічно вказують на системні недоліки органів влади і правосуддя, стикаються з утисками. Він також наголосив, що до подання заяви сумлінно працював, майже рік без вихідних в умовах п’ятикратного зростання навантаження на суд з 2019 року, що призвело до погіршення здоров’я.
Як оцінила ситуацію ВРП
Палата дійшла висновку, що суддя використав відрядження як формальний привід для виїзду з України під час воєнного стану, умисно не повернувся і допустив зловживання статусом судді та відстрочкою від мобілізації. Сімейні обставини ВРП не прийняла, оскільки медичний висновок щодо батька виданий ще 2023 року, а за кордоном проживають інші члени родини. Незгоду з практикою Верховного Суду і заяву про звільнення палата не вважає підставою самовільно припинити виконання обов’язків, адже за ч. 4 ст. 116 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює повноваження до ухвалення рішення про звільнення. Побоювання переслідувань палата назвала абстрактними припущеннями.
Дії судді палата попередньо кваліфікувала за двома пунктами ч. 1 ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»: пунктом 3 (поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя) і пунктом 11 (використання статусу судді з метою незаконного отримання іншої вигоди).
Звільнення за власним бажанням зупинено
Закон дозволяє судді подати заяву про звільнення за власним бажанням у будь-який час і незалежно від мотивів, а ВРП має ухвалити рішення протягом одного місяця (ч. 2, 3 ст. 116 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
Однак ухвалою від 2 грудня 2025 року № 2585/0/15-25 ВРП зупинила розгляд заяви Романа Каравана, застосувавши ч. 3 ст. 55 Закону «Про Вищу раду правосуддя». Ця норма дозволяє зупинити звільнення за власним бажанням на час розгляду скарги, наслідком якої може бути звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку. ВРП нагадала, що за проступок, передбачений пунктом 3 ч. 1 ст. 106 Закону, попередження, догана і сувора догана не застосовуються.
Що це означає
Чинна норма. Пункт 4 ч. 1 ст. 43 Закону «Про Вищу раду правосуддя», на який посилається сама ухвала, відводить дисциплінарному інспектору 30 днів на підготовку пропозиції про відкриття або відмову у відкритті справи. Скарга надійшла 24 листопада 2025 року, справу відкрито 7 жовтня 2026 року, тобто майже через одинадцять місяців. Чим зумовлена така тривалість, в ухвалі не пояснено. Увесь цей час розгляд заяви судді про звільнення залишається зупиненим.
Аналітично. В ухвалі про відкриття справи палата вже формулює висновки, що суддя «умисно не повернувся», «використав» відрядження і «допустив зловживання», хоча водночас зазначає, що мета, мотив і грубість дій ще мають бути встановлені. Такі формулювання на стадії відкриття справи викликають питання щодо безсторонності подальшого розгляду. Окремо дискусійна кваліфікація за пунктом 11 ч. 1 ст. 106 Закону: ця норма розрахована на незаконне отримання вигоди з використанням статусу, і чи можна вважати такою вигодою сам виїзд за кордон у службове відрядження, оформлене наказом голови суду, має ретельно обґрунтувати палата під час розгляду справи по суті.
Ще одна відмінність стосується зупинення заяви про звільнення. У попередніх справах, де ВРП зупиняла розгляд заяв суддів про звільнення, вона наголошувала, що підстави для дисциплінарного провадження виникли раніше, ніж суддя виявив бажання звільнитися. У справі Романа Каравана заява про звільнення надійшла до ВРП 18 листопада 2025 року, а дисциплінарна скарга — 24 листопада 2025 року, тобто пізніше. Водночас події, на яких ґрунтується скарга, частково передували заяві, тож саме це питання може стати предметом оскарження.
Для захисту суддів у подібних справах ключовими будуть документальне підтвердження сімейних обставин на дату подання заяви, а не на дату давнього медичного висновку, а також доказ того, що суддя намагався врегулювати свою відсутність законними засобами до спливу відрядження.
Читайте також на ADVOKAT POST
- ВРП зупинила розгляд заяви Валентина Томилка про звільнення з посади судді Полтавського апеляційного суду — як ВРП обґрунтовує зупинення заяви судді про звільнення до завершення дисциплінарного провадження.
- Вища рада правосуддя зупинила розгляд заяви судді Євгенія Аблова про звільнення з посади у відставку — чому значення має те, коли виникли підстави для дисциплінарного провадження.
- Суддю Полтавського апеляційного суду Томилка звільнено за вчинення істотного дисциплінарного проступку — чим може завершитися дисциплінарна справа після зупинення заяви судді про звільнення.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.