Принцип свободи заповіту має важливе значення, зокрема, у тих спадкових справах, які стосуються вирішення питання щодо кваліфікації заповіту як нікчемного або оспорювання заповіту. Принцип свободи заповіту спрямований на те, щоб підстави, передбачені законодавцем для кваліфікації заповіту як нікчемного та для його оспорювання, не підлягали розширеному тлумаченню.
На цьому наголосив суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат, висвітлюючи практику ВС у спадкових спорах, повідомляє прес-служба Судової влади.
Він звернув увагу на питання щодо усунення від спадкування. У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 КЦС ВС зазначив: з огляду на те, що цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, є неможливим, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилась.
Що стосується питання складу спадщини (актив і пасив), то, за словами спікера, під час його визначення може поставати питання, зокрема, про спадкування права на відшкодування моральної шкоди.
«Традиційно під моральною шкодою розуміють фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або які посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи», – сказав Василь Крат.