Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд має лише визначити умови, на яких співвласники домоволодіння її використовуватимуть, з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном.
22 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Черкаська міська рада, про встановлення порядку землекористування та за зустрічним позовом ОСОБА_2, в якому вона просила суд відновити межі землекористування між співвласниками домоволодіння.
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку з січня 2019 року є власником 31/50 частки будинковолодіння.
Іншому співвласнику ОСОБА_2 належить 19/50 часток будинковолодіння.
Відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих у березні 1956 року затверджено обміри земель забудованого кварталу та закріплено у постійне користування за зазначеним домоволодінням земельну ділянку, площею 710 кв. м.
У листопаді 1994 року рішенням районного суду визначено порядок користування земельною ділянкою за АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 1 висновку судово-технічної експертизи та виділено в користування одному
співвласнику будинковолодіння земельну ділянку, площею 368,90 кв. м, іншому
співвласнику (ОСОБА_2) – земельну ділянку, площею 318,67 кв. м, залишено в загальному користуванні прохід до земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2.
У мотивувальній частині вказаного рішення суду зазначено, що попередні
співвласники ще у 1961 році добровільно визначили між собою порядок
користування земельною ділянкою, про що свідчить схема розподілу
інвентарного бюро від 11 березня 1961 року. Рішення суду було виконано.
Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначав, що на цей час за
результатами візуально-інструментальних обмірів, топографічно-геодезичних
досліджень було визначено фактичну площу земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку, яка складає 0,1000 га. Ця
земельна ділянка є власністю територіальної громади і перебуває у безстроковому користуванні обох співвласників. Спірна земельна ділянка не
приватизована.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовів відмовлено, оскільки відповідний порядок землекористування з урахуванням розміру часток співвласників фактично було
встановлено рішенням районного суду в листопаді 1994 року, що набрало законної сили та було виконано.
Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку землекористування скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої – третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
На відміну від виділу, у разі поділу майна (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх учасників.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах,
встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих у 1956 році закріплено у постійне користування за домоволодінням АДРЕСА_1 земельну ділянку, площею 710 кв. м.
Судами встановлено, що між попередніми співвласниками домоволодіння було визначено порядок користування земельною ділянкою ще у 1961 році.
Водночас, пред’являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно з договором дарування частки житлового будинку домоволодіння розташоване на земельній ділянці, яка є комунальною власністю.
Між ним та ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою і він наразі позбавлений можливості вільно користуватися нею.
При цьому у рішенні районного суду, яке було ухвалено в 1994 році, не вбачається, як саме згідно з варіантом № 1 висновку судової-технічної експертизи визначено поділ земельної ділянки між співвласниками, а матеріали
справи знищені у зв’язку із закінченням строків її зберігання.
Як в апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав про те, що він позбавлений можливості вільного заїзду до належної йому частини домоволодіння, облаштування земельної ділянки, підведення водопостачання та водовідведення, вивозу сміття тощо, що унеможливлює обслуговування належної йому частки домоволодіння.
Апеляційний суд зазначеним доводам позивача за первісним позовом належної оцінки не надав, не з’ясував, чи не обмежує угода про порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками його законні права, як нового співвласника, користуватися своєю частиною будинку, чи виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, чи суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою співвласників, суд має лише визначити умови, на яких співвласники її використовуватимуть, з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування
майном. Будь-яких вимог, пов’язаних із розпорядженням земельною ділянкою чи правом власності на неї, суд у такій справі не має вирішувати.
Факт збільшення площі спірної земельної ділянки до 0,1000 га не впливає на право сторін користуватися частиною земельної ділянки відповідно до їх часток у домоволодінні, оскільки спір щодо розміру земельної ділянки, яка фактично рахується за домоволодінням, між сторонами відсутній, а площа земельної ділянки у розмірі 0,1000 га визначена згідно із правовстановлюючими документами та землевпорядною документацією.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/5278/20 (провадження № 61-10350св23) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115126913.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.