Ухвала слідчого судді про зобов’язання слідчого залучити заявника як потерпілого в кримінальному провадженні, надавши пам’ятку про права та обов’язки, і, відповідно, провести допит потерпілого підлягає апеляційному оскарженню.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: слідчий суддя місцевого суду
задовольнив скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим. Скасував постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання та визнанні потерпілою. Зобов’язав уповноважену особу СВ залучити ОСОБА_2 як потерпілу у кримінальному провадженні, надати їй пам’ятку про права й обов’язки потерпілої та допитати її як потерпілу.
Не погоджуючись із цим рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за цією апеляційною скаргою на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки кримінальний процесуальний закон не передбачає оскарження ухвали слідчого судді, якою задоволено скаргу, подану в порядку ст. 303 КПК, а апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив адвокату ОСОБА_11 у відкритті апеляційного
провадження за його апеляційною скаргою.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи адвокату ОСОБА_11 у відкриті
апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, не надав оцінки наявності у слідчого судді згідно з приписами КПК повноважень постановляти за результатами розгляду скарги на рішення слідчого про відмову у визнанні
потерпілим ухвалу про зобов’язання останнього винести певне рішення.
Аналіз змісту ч. 5 ст. 55 КПК свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов’язані з визнанням особи потерпілою, або відмовою в такому визнанні.
За матеріалами провадження вбачається, що СВ проводиться досудове
розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 ст. 358 КК, внесеного до ЄРДР
за заявою ОСОБА_1.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК, мав право зобов’язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального
процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, скасовуючи рішення про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілою, формально діяв у межах ч. 2 ст. 307 КПК.
Водночас, усупереч цим же нормам КПК, слідчий суддя зобов’язав слідчого вчинити конкретні дії — залучити ОСОБА_2 як потерпілу у кримінальному
провадженні, надати їй пам’ятку про права й обов’язки потерпілої та допитати її як потерпілу, втрутившись у процесуальні повноваження слідчого.
Враховуючи викладене, колегія суддів ККС дійшла висновку про те, що слідчий суддя хоча й постановив ухвалу формально в межах передбаченої КПК
процедури, проте своїм рішенням поклав на слідчого такі зобов’язання, які
суперечать змісту ст. 55 КПК, що за своєю суттю свідчить про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого. Тому таке судове рішення підлягає оскарженню під час досудового розслідування в апеляційному порядку.
Детальніше з текстом постанови ВС від 01.12.2022 у справі No 522/7836/21 (провадження No 51-2328км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107748100.