Про це Людмила Опришко, Голова комітету з медіа та рекламного права, що діє у складі Національної асоціації адвокатів України заявила в інтерв’ю Закон і Бізнес.
“Як відрізняти оціночні судження від інших видів інформації? Це одвічне питання. Європейський суд з прав людини зазвичай у таких випадках наголошує, що факти — це те, що можна довести, а оціночні судження — ні. Але наведене формулювання вочевидь не додає розуміння тим, хто звик до чітких формулювань і визначень.
Насправді все і просто, і складно одночасно. ЄСПЛ не раз зауважував: для того, щоб встановити, де факт, а де оцінка, потрібно проаналізувати повний текст повідомлення і зрозуміти, яку проблему описує автор: про що його твір, який стиль та які мовні засоби він використовує.
У нас же нерідко мають місце ситуації, коли певні фрази вириваються з контексту, що саме по собі вже може спотворити думку автора. При цьому позивачі вимагають надання доказів на підтвердження тих чи інших фактів, викладених у таких уривках. Проте такий підхід є хибним. Українським юристам варто побільше вивчати практику ЄСПЛ, який, власне, і сформулював стандарт необхідності відділення фактів від оціночних суджень”, заявила Опришко.