Усунення помилок позову до адміністративного суду: адвокат, суддя ВАСУ у відставці Олександр Ситников

Про усунення помилок позову до адміністративного суду розповів директор Центру «Доступне правосуддя», суддя ВАСУ у відставці, викладач НШСУ, адвокат, кандидат юридичних наук Олександр Ситников під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками усунення помилок позову до адміністративного суду, а саме:

1. Характерні помилки при оформленні позову:

  • • Позовна заява як документ діловодства.
  • • Невірне неповне зазначення або не зазначення необхідних реквізитів сторін, визначених п.2 ч.5 ст. 160 КАС України.
  • • Зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується
  • • Стиль та мова викладення позову.

2. Помилки при оформленні мотивувальної частини позову:

• Невідповідність викладення змісту позовних вимог, вимогам ст. 160 КАС України:

  • • у позовній заяві зміст позовних вимог взагалі не зазначений;
  • • неконкретизоване (не зазначено) які саме рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються;
  • • не визначено вимог щодо кожного з відповідачів;
  • • не визначений спосіб захисту.

3. Характерні помилки при подачі адміністративного позову:

• Не надання доказів представництва.

• Недоліки під час подання додатків до заяви.

У рамках характеристики помилок позову до адміністративного суду акцентовано на наступному:

1. Характерні помилки при оформленні позову:

• Позовна заява як документ діловодства.

ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55;

Повинен мати такі властивості:

  • – атрибутивність
  • – функціональність
  • – структурованість
  • • Чіткість та читабельність (наслідки):

… відповідно до вимог п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», який затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, засвідчення копій документів здійснюється шляхом проставляння відмітки зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, позивач додає копії доданих до позовної заяви документів, які не засвідчені у відповідності до вимог п. 5.27 ДСТУ 4163-2003.

Разом з тим, відповідно до ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», такою затвердженні вимоги до оформлювання документів», які скеровуються до державних органів, в тому числі і до суду. Згідно з цим стандартом дозволеним є шрифт основного тексту Times New Roman, розмір 12, 14 друкарських пунктів, текст документів, надрукованих на папері формату А4, рекомендовано друкувати через 1,5 міжрядкових інтервали.

Безумовною вимогою до усіх документів є їх чіткість та читабельність.

Як вбачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення та довідки фактичної перевірки, які долучено до матеріалів позову та їх екземпляру для відповідача, дані документи є не чітким та не читабельний у повній мірі через низьку якість його копії.

За наведених обставин, позивачу слід виправити вищевказані недоліки адміністративного позову. Ухвала суду № 93792446, 17.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області справа № 161/20513/20.

  • Стиль викладання процесуальних документів

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Залежить від адресату: відповідач, суд, громадскість (суспільство)

Мета: захист прав, свобод та (або) інтересів, виконання владних повноважень, заборона (обмеження) діяльності та інші.

Способи: залежить від характеру публічно-правових відносин.

  • Критерії застосування офіційно-ділового стилю при написанні процесуальних документів

Логічна основа викладення тексту :

  • – однозначність, послідовність, точність викладу фактів;
  • – об’єктивність оцінок, гранична чіткість висловлювань;
  • – логічна завершеність висловленої думки та висновків.

Юридична техніка:

  • – терміни та юридичні сполучення;
  • – широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур;
  • – емоційно-експресивна нейтральність викладення тексту;

Вимоги до лексики й фразеології:

  • – лексичні норми сучасної української літературної мови;
  • – відсутність поза літературних лексичних одиниць (діалектизмів, жаргонів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).
  • – індивідуальний стиль та манера написання.
  • Образливі висловлювання як підстава повернення позовної заяви:

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19: нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 45 КАС.

Постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20: скарга містила образливі висловлювання щодо судді міськрайонного суду, які не відповідають стилю спілкування в діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні, скарга виходила за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що неприпустимо. Такі дії є виявом неповаги до суду, а подання такої апеляційної скарги – зловживанням заявником його процесуальним правом.

  • Чи тотожні поняття розмір та ціна позову?
  1. Розмір позовних вимог залежить від предмету та підстав. Може мати кількісний вимір: одного позивача до кількох відповідачів про різні або тотожні вимоги. Позивача до одного відповідача із різними вимогами.
  1. На підставі пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, – якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

2. Помилки при оформленні мотивувальної частини позову:

  1. Невідповідність змісту положенням ст.160 КАС України:

• зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

• виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

• у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

• у справах щодо оскарження нормативно-правових актів – відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

  1. Зв’язок якості позову та ефективного розгляду справи:

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

  1. Необґрунтовані вимоги суду про надання доказів:

• Повертаючи позовну заяву в частині вимог про зобов`язання з відшкодування за рахунок держави завданої шкоди протиправними діями та бездіяльністю СВП та моральної шкоди, суд 1 інстанції зазначив, що: надіслані позивачкою пояснення не приймаються ВС як належне виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, оскільки необхідно було подати нову позовну заяву у зв`язку з тим, що розрахунки є частиною обґрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди; позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження викладених обставин стосовно завданої їй моральної шкоди.

• Як убачається з матеріалів провадження, на виконання ухвали ВС про залишення позовної заяви без руху особа надіслала пояснення, у якому зазначила ціну позову та вказала, що матеріальні збитки обчислені у загальній сумі, яка складається з трьох розрахунків і даних про індекси девальвації гривні, курси валют, примірних розцінок на послуги із сайту АТ «Чернігівгаз», на підставі яких вони обчислені. Вона також указала, що розрахунок суми до стягнення додано до позовної заяви (додаток № 13). Щодо суми моральної шкоди позивачка зазначила, що при її обчисленні керується практикою ЄСПЛ …

• Отже, позивачка уточнила ціну позову та вказала, що при поданні позовної заяви вона надавала розрахунок суми до стягнення у додатку № 13, який долучила до своїх пояснень.

• З огляду на викладене ВП ВС дійшла висновку про дотримання позивачкою в цій частині вимог пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України при поданні позовної заяви, відтак немає необхідності для подання нової позовної заяви, про що зазначив суд першої інстанції.

• Висновки суду 1 інст. про те, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження викладених обставин стосовно завданої їй моральної шкоди, не можуть бути підставами для повернення позовної заяви в цій частині, оскільки позивачка пояснила своє бачення обрахунку моральної шкоди, пов`язаного з практикою ЄСПЛ щодо застосування відшкодування справедливої сатисфакції за тривале порушення гарантованих прав.

(Постанова ВП ВС від 24 лютого 2021 року Справа № 9901/313/20)

  1. Особливості оформлення позовів по деяким категоріям справ:
  • – відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
  • – у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
  • – у справах щодо оскарження нормативно-правових актів – відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

3. Характерні помилки при подачі адміністративного позову:

  • • Не надання доказів представництва.
  • • Недоліки під час подання додатків до заяви.
  • • Власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову.

Власне письмове підтвердження:

• Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, вчинене представником від імені такого позивача, є власним письмовим підтвердженням самого позивача, а не його представника.

ВП ВС виснувала, що колегія КАС ВС не врахувала, що представник, складаючи, підписуючи та подаючи до суду позовну заяву, діє не від власного імені, а від імені позивача. Всі дії, вчинені в межах повноважень представником від імені позивача зі складення, підписання і подання до суду позовної заяви, вважаються такими, що їх вчинив сам позивач.

Як констатувала ВП ВС, помилковий висновок колегії КАС ВС про те, що позовну заяву може скласти, підписати та подати представник, а власне письмове підтвердження (яке є частиною цієї позовної заяви) повинен скласти, підписати та подати особисто (безпосередньо) позивач, по-перше, протиставляє позивача і його представника, оскільки створює хибне уявлення про те, що представник, здійснюючи процесуальні права й обов’язки позивача, може діяти від власного імені. По-друге, таке тлумачення взагалі унеможливлює складення, підписання та подання до суду позовної заяви представником, оскільки якщо власне письмове підтвердження повинен скласти, підписати та подати особисто позивач, то, відповідно, саму позовну заяву має складати, підписувати та подавати особисто (безпосередньо) позивач, що прямо суперечить ч. 10 ст. 44 КАС України й обмежує процесуальні права позивача, передбачені нормами частин 1, 2 ст. 16 і ч. 1 ст. 55 цього Кодексу.

(Постанова ВП ВС від 6 липня 2023 року у справі № 990/36/23 (провадження № 11-41заі23))

Дії з позовом під час розгляду справи:

  • • Збільшення або зменшення позовних вимог;
  • • Зміна предмету або підстав позову;
  • • Вихід судом за межі позовних вимог;
  • • Відмова від позову
  • • Залишення без розгляду
  • • Повернення позову.

Межі позовних вимог:

  • • Збільшення або зменшення позовних вимог;
  • • Зміна предмету або підстав позову;
  • • Вихід судом за межі позовних вимог.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.