Про критерії прийнятності заяв до ЄСПЛ у справах проти України адвокат Наталія Черевко

Про критерії прийнятності заяв до ЄСПЛ у справах проти України розповіла адвокатка, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ, кандидат наук з державного управління Наталія Черевко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками критерії прийнятності заяв до ЄСПЛ у справах проти України, а саме:

• 1.Вичерпання національних засобів правового захисту
• 2.Дотримання чотиримісячного терміну
• 3.Анонімна скарга
• 4.Ідентичність по суті
• 5.Зловживанням правом на подання заяви
• 6.Сумісність заяви ratione personae (за колом осіб)
• 7.Сумісність заяви ratione temporis (у часі)
• 8.Сумісність заяви ratione loci (за територією / юрисдикцією)
• 9.Сумісність заяви ratione materiae (за предметом)
• 10.Явна необґрунтованість заяви
• 11.Відсутність суттєвої шкоди
• 12.Інші процесуальні питання

У рамках характеристики заяв до ЄСПЛ у справах проти України акцентовано на наступному:

1. Вичерпання національних засобів правового захисту

Відповідно до пункту 1 статті 35 Конвенції, ЄСПЛ приймає заяву до розгляду лише після того, як заявник вичерпав усі ефективні національні засоби правового захисту. Мета цього правила полягає в тому, щоб надати державі можливість самостійно усунути порушення прав людини до звернення до міжнародного суду.

При цьому правило вичерпання застосовується лише щодо ефективних засобів захисту. Засіб правового захисту вважається ефективним, якщо він:

• є доступним для заявника;
• реально здатний усунути порушення або забезпечити належне відшкодування;
• є достатнім для захисту порушеного права;
• може бути реально використаний на практиці, а не існує лише формально.

Заявник не зобов’язаний використовувати засіб захисту, якщо:

• він не може усунути порушення;
• не забезпечує належного відшкодування;
• є недоступним або практично неможливим для використання;
• його застосування є надмірно складним або неефективним.

Важливим принципом є те, що тягар доведення ефективності національного засобу правового захисту покладається на Уряд, а не на заявника. Крім того, Суд застосовує правило вичерпання гнучко, без надмірного формалізму.

Особливості щодо тимчасово окупованих територій

Особа не зобов’язана звертатися до органів чи «судів», які не забезпечують ефективного захисту прав на тимчасово окупованих територіях. У таких випадках Суд застосовує принцип de facto effectiveness, тобто оцінює фактичну ефективність засобу правового захисту, а не лише його формальне існування.

Судова практика:

1. KOZLOV v. UKRAINE (21.01.2021).

Заявник оскаржував судові рішення, однак не скористався процедурою, яка дозволяла передати справу до суду в Києві та відновити матеріали судового провадження після окупації Криму. Суд встановив, що:

• така процедура була передбачена законодавством;
• заявник не довів, що вона була недоступною або непридатною;
• отже, він не вичерпав ефективний національний засіб правового захисту.

У зв’язку з цим ЄСПЛ визнав заяву неприйнятною відповідно до статті 35 Конвенції.

2. SAN11, TOV v. UKRAINE (23.10.2025).

Компанія скаржилася на позбавлення права власності. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби захисту, оскільки ще тривав окремий процес щодо отримання компенсації.

ЄСПЛ зазначив, що під час оцінки ефективності такого засобу необхідно враховувати:

• чи здатний він забезпечити реальне відшкодування;
• чи є він доступним саме за конкретних обставин;
• чи гарантує повний захист майнового права.

Компанія доводила, що компенсаційний механізм був непослідовним, залежав від додаткових умов і не гарантував відновлення порушеного права.

2. Дотримання чотиримісячного терміну

Заява повинна бути подана протягом чотирьох місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні. Строк не поновлюється.

Типові помилки:

• очікування отримання тексту рішення;
• подання формальної («для галочки») скарги;
• переконання, що строк можна поновити.

Судова практика:

• YERMOLENKO v. UKRAINE — заявник повинен проявляти належну активність і не зволікати зі зверненням до Суду; пропуск строку є підставою для неприйнятності заяви.

3. Анонімна скарга

ЄСПЛ не розглядає анонімні заяви.

Анонімною є заява, якщо:

• не зазначено ім’я чи назву заявника;
• використано лише псевдонім;
• неможливо встановити особу заявника.

Водночас слід відрізняти анонімну та конфіденційну скаргу.

4. Ідентичність по суті

Суд не розглядає заяву, якщо вона:

• вже була розглянута ЄСПЛ;
• або була подана до іншого міжнародного органу;
• і не містить нових фактів.

Нові факти повинні бути:

• суттєвими;
• релевантними;
• такими, що змінюють суть справи.

Не є новими фактами:

• нові аргументи;
• нова правова кваліфікація.

Судова практика:

• BELEY v. UKRAINE — нові слідчі дії після попереднього рішення Суду утворили нові фактичні обставини та нові правові питання.

5. Зловживання правом на подання заяви

До зловживання належать:

1. Подання неправдивої інформації;
2. Приховування суттєвих фактів;
3. Образлива або агресивна поведінка;
4. Маніпуляції процедурою;
5. Використання заяви не за призначенням.

Судова практика:

• VOLOZHANIN AND ZNAKOVAN v. UKRAINE — Суд визнав заяву неприйнятною, оскільки заявники навмисно подали неправдиві факти щодо строків тримання під вартою, що мало істотне значення для справи.

Також приклади:

• «Лісний та інші проти України та Росії»;
• «Чепеленко та інші проти України»;
• випадок позбавлення українського адвоката права представляти заявників через використання фальсифікованих документів.

6. Сумісність заяви ratione personae (за колом осіб)

Право на звернення має лише особа, яка є жертвою порушення.

Види жертв:

• пряма;
• непряма;
• потенційна.

Не допускається actio popularis — звернення в інтересах закону або суспільства без особистого порушення прав.

Організації можуть звертатися в інтересах особливо вразливих осіб, які не можуть самостійно подати заяву.

Заява подається лише проти держави — учасниці Конвенції, а не проти приватних осіб чи компаній. Держава відповідає за:

• дії органів влади;
• бездіяльність;
• іноді — за дії приватних осіб через позитивні зобов’язання.

Судова практика:

• Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania;
• BOYAROV AND OTHERS v. UKRAINE;
• MULUNDKAR v. UKRAINE;
• ZABOLOTNYY v. UKRAINE.

7. Сумісність заяви ratione temporis (у часі)

Критерій означає, що Суд розглядає лише ті порушення, які підпадають під часову юрисдикцію Конвенції щодо відповідної держави та відповідають вимогам статті 35 Конвенції щодо строків звернення.

8. Сумісність заяви ratione loci (за територією / юрисдикцією)

Критерій полягає у тому, що порушення повинно відбуватися в межах юрисдикції держави-відповідача.

Окремо звертається увага на питання окупованих територій, де оцінюється фактична ефективність державної юрисдикції (de facto effectiveness) та доступність національних засобів захисту.

9. Сумісність заяви ratione materiae (за предметом)

Заява повинна стосуватися прав, гарантованих Конвенцією або її Протоколами.

Перелік прав, захищених Конвенцією:

• право на життя;
• заборона катувань;
• право на свободу;
• право на справедливий суд;
• право на повагу до приватного життя;
• свобода вираження поглядів;
• право на мирне володіння майном;
• право на освіту;
• право на ефективний засіб юридичного захисту;
• заборона дискримінації тощо.

10. Явна необґрунтованість заяви

Заява є неприйнятною, якщо вона є явно необґрунтованою.

Судова практика:

• BOYAROV AND OTHERS v. UKRAINE — четвертий заявник не довів істотного втручання у свободу вираження поглядів, тому його скаргу визнано явно необґрунтованою.

11. Відсутність суттєвої шкоди

Пункт 3(b) статті 35 Конвенції передбачає, що ЄСПЛ може визнати заяву неприйнятною, якщо заявник не зазнав суттєвої шкоди.

Суд насамперед оцінює:

• фінансовий вплив порушення;
• особисті наслідки для заявника;
• значення порушення саме для цієї особи.

Разом із тим навіть тоді, коли шкода є незначною, Суд може розглянути справу, якщо цього вимагає захист прав людини загалом або якщо справа має значення для забезпечення системних гарантій Конвенції. Інакше кажучи, Суд оцінює, чи дійсно це порушення потребує міжнародного судового розгляду.

Судова практика:

SYTNYK v. UKRAINE (24.04.2025):

Уряд стверджував, що заявник не зазнав суттєвої шкоди, тому його скарга повинна бути визнана неприйнятною.

ЄСПЛ не погодився з цим.

Суд встановив, що після притягнення заявника до адміністративної відповідальності його повне ім’я було внесене до відкритого Реєстру корупціонерів без обмеження строку перебування в ньому. Інформація була загальнодоступною, дозволяла легко ідентифікувати заявника та фактично присвоювала йому статус «корумпованої особи».

ЄСПЛ зазначив, що такі наслідки:

• істотно зашкодили професійній репутації заявника;
• підірвали довіру до його професійної діяльності;
• негативно вплинули на його соціальну репутацію;
• мали стигматизуючий характер через відкритий і необмежений у часі доступ до відповідного реєстру.

Тому Суд дійшов висновку, що втручання було серйозним, а доводи Уряду про відсутність суттєвої шкоди є необґрунтованими. Відповідно, заперечення щодо неприйнятності заяви було відхилено.

12. Інші процесуальні питання

До «інших процесуальних питань» віднесено особливості прийнятності заяв, які не охоплюються окремими критеріями статті 35 Конвенції, але мають важливе значення для розгляду справи ЄСПЛ.

1. Продовження розгляду справи після смерті заявника.

Загальне правило полягає в тому, що після смерті заявника провадження може бути припинене, якщо його спадкоємці або близькі родичі не бажають підтримувати заяву.

Однак ЄСПЛ може продовжити розгляд справи, якщо:

• порушене питання має важливе значення для захисту прав людини;
• справа стосується системної проблеми;
• її вирішення має суспільний інтерес та значення для практики застосування Конвенції.

2. Системні (структурні) порушення прав людини.

Приклад, коли Суд продовжив розгляд справи після смерті заявника, оскільки вона стосувалася функціонування всієї системи психоневрологічних інтернатів України.

ЄСПЛ встановив, що:

• особи з психічними розладами можуть роками перебувати у психоневрологічних інтернатах;
• хоча такі установи формально є закладами соціального захисту, фактично умови перебування можуть суттєво обмежувати свободу пересування;
• законодавство не завжди передбачає ефективний судовий контроль за такими обмеженнями свободи.

3. Процесуальні права недієздатних осіб.

ЄСПЛ зазначив, що взаємодія інституту недієздатності із системою інтернатного догляду може призвести до того, що особа:

• фактично позбавляється можливості самостійно звернутися до суду;
• не може ефективно реалізувати свої процесуальні права;
• не має реальної можливості оскаржити обмеження своєї свободи або вимагати компенсації.

4. Відсутність ефективного процесуального механізму.

У справі, Суд також звернув увагу, що заявник:

• не мав доступу до ефективної процедури оскарження свого утримання;
• не мав можливості отримати компенсацію у випадку встановлення незаконності такого обмеження свободи.

Судова практика:

Справа SPIVAK v. UKRAINE (Співак проти України):

У цій справі ЄСПЛ, незважаючи на смерть заявника та відсутність бажання спадкоємців підтримувати заяву, продовжив її розгляд.

Суд мотивував це тим, що справа стосувалася не лише індивідуального порушення прав заявника, а й системної проблеми в Україні щодо:

• розміщення осіб із психічними розладами до психоневрологічних інтернатів;
• обмеження їх свободи без належного судового контролю;
• неможливості ефективно реалізувати процесуальні права недієздатними особами;
• відсутності ефективного механізму оскарження таких обмежень свободи.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.