ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, якщо заява про заміну сторони подана після спливу строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, визначивши, що в разі неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
18 січня 2022 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строку для пред’явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу в межах справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Вест Ойл Груп» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпром-Фактор» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів – Приватної фірми «Найт» про стягнення 213 381 257,22 грн, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «Альфа Вест Ойл Груп» і ТОВ «Молпром -Фактор» про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 15 жовтня 2008 року (далі – Кредитний договір) в межах вартості предмета іпотеки. Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково; зокрема, стягнено з ТОВ «Альфа Вест Ойл Груп» та ТОВ «Молпром-Фактор на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за Кредитним договором у межах вартості предмета іпотеки.
На виконання постанови апеляційного суду 25 травня 2012 року видано накази суду зі строком пред’явлення їх до виконання до 22 березня 2013 року включно.
10 березня 2021 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну стягувача – ПАТ «КБ «Надра» в наказах суду про примусове виконання постанови апеляційного суду від 22 березн я 2012 року в цій справі правонаступником, поновлення заявнику строку для пред’явлення цих наказів суду до виконання та видачу їх дублікатів (далі – заява).
В обґрунтування вимоги про заміну стягувача у виконавчих документах заявник зазначив, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за Кредитним договором у складі лота за наслідком проведення 22 травня 2020 року електронного аукціону з продажу активів ПАТ «КБ «Надра» з укладенням з Банком 31 липня 2020 року нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу
майнових прав, за яким покупець здійснив повний розрахунок за придбані в Банку майнові права, а Банк передав у власність покупця майнові права, у тому числі право вимоги за Кредитним договором.
Заявник зауважив на тому, що з 04 червня 2015 року ПАТ «КБ «Надра» як стягувач за виконавчими документами у справі перебуває у процедурі ліквідації, у зв’язку із чим були звільнені працівники Банку, у тому числі юристи, відповідальні за претензійно-позовну роботу Банку. Зазначені обставини зумовили пропуск Банком строку для пред’явлення до виконання наказів суду в цій справі. Заявник вважав поважними причини пропуску стягувачем такого процесуального строку та просив суд його поновити в порядку статті 329 ГПК України.
Вимогу про видачу дублікатів виконавчих документів заявник обґрунтовував тим, що Банк не передав ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як правонаступнику
стягувача оригіналів наказів суду у справі, що унеможливлювало виконання
постанови апеляційного суду від 22 березня 2012 року в цій справі.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому
зобов’язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі No 916/617/17 (провадження No 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна
сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна
боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п’ятій статті 334 ГПК України.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій встановили, що накази суду від 25 травня 2012 року у справі No 34/425 не пред’являлись до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви відсутні, а строк для пред ’явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі частин першої, п’ятої статті 334 ГПК
України, що було правильно встановлено місцевим та апеляційним судами.
Суди встановили, що на виконання постанови апеляційного суду в цій справі, яка набрала законної сили 22 березня 2012 року, Господарським судом міста Києва 25 травня 2012 року видано накази про примусове виконання судового рішення, строк пред’явлення яких до виконання було визначено до 22 березня 2013 року відповідно до пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року No 606-XIV «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на дату видачі зазначених наказів суду.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що на час проведення електронного
аукціону 22 травня 2020 року та укладення 31 липня 2020 року договору купівлі-
продажу майнових прав строк пред’явлення до виконання наказів Господарського суду міста Києва від 25 травня 2012 року у справі No 34/425 сплив більш ніж на сім років. Отже, в набувача таких майнових прав не могло бути законних очікувань щодо реалізації ним процесуальних прав на заміну його як стягувача у виконавчому провадженні, за винятком поновлення цих строків у судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі No 34/425 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ “ФК “Дніпрофінансгруп” на постанову апеляційного суду від 29 червня 2021 року та ухвалу суду першої інстанції від 07 квітня 2021 року в частині
оскарження відмови в поновленні пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання, а тому рішення місцевого та апеляційного судів у зазначеній частині в касаційному порядку не переглядаються як такі, що не підлягають
оскарженню до суду касаційної інстанції в силу пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками – незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю,
виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
Разом з тим особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 ГПК України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.
У постанові від 15 вересня 2021 року у справі No 727/9430/13-ц Касаційний
цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновками суду першої
інстанції про наявність підстав для заміни стягувача у справі, зважаючи на те, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов’язковому виконанню, а на момент подання заяви про заміну стягувача у 2021 році судове рішення від 15 квітня 2014 року не було виконано. Разом з тим касаційний суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності відкритого
виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Отже, вбачається невідповідність висновків Касаційного цивільного суду у справі No 727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого
провадження правонаступником правовій позиції Великої Палати Верховного
Суду в постановах від 03 листопада 2020 року у справі No 916/617/17 (провадження No 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі No 911/3411/14 (провадження No 12-39гс20, пункт 6.18). З огляду на таке Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2021 року у справі No 727/9430/13-ц.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 18 січня 2022 року у справі No 34/425 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102973874