Вищий антикорупційний суд (ВАКС) 19 серпня 2026 року відмовив у задоволенні клопотань захисту про закриття кримінального провадження щодо колишнього співробітника СБУ і радника Офісу Президента Артема Шила та інших фігурантів справи про розкрадання коштів АТ «Укрзалізниця». Після цієї відмови захист заявив клопотання іншого роду — про повернення обвинувального акта Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) через, за його словами, неконкретність і суперечливість обвинувачення. Наступне засідання, на якому суд має ухвалити рішення щодо цього клопотання, призначено на 24 серпня 2026 року.
Хто фігуранти і суть обвинувачення
За версією слідства, організовану групу очолював Артем Шило, який обіймав посаду першого заступника керівника одного з департаментів СБУ, а згодом — радника Офісу Президента; його називають керівником групи. Серед інших фігурантів — народний депутат, колишній міністр інфраструктури Віктор Бондар (за версією слідства, забезпечував групі політичне прикриття), бізнесмен Володимир Котляр (реєстрація фіктивних фірм і посередництво) та ріелтор Олександр Віськовецький. Загалом у провадженні щонайменше 16 фігурантів, включно з посадовцями «Укрзалізниці», юристами й бухгалтерами.
Слідство виділяє в схемі два епізоди. За першим («кабельна схема», 2021–2022 роки), група забезпечила перемогу підконтрольних компаній, зокрема заводу «Укркабель», пов’язаного з Бондарем, у закупівлях «Укрзалізниці» за цінами, які, за версією слідства, були на 30–60% вищими за ринкові; збитки за цим епізодом оцінюють у 140 млн грн. За другим («трансформаторна схема», 2022–2024 роки) силові трансформатори закуповували через фірму-посередника, за версією слідства пов’язану з громадянином Білорусі, в узбецького виробника і перепродавали «Укрзалізниці» з подвійною націнкою; Шило, за версією слідства, як посадовець СБУ надсилав листи про «загрозу державній безпеці», що використовувалися для відхилення пропозицій конкурентів. Збитки за цим епізодом слідство оцінює у 100 млн грн. Отримані кошти, за версією слідства, легалізовували через фіктивну оплату послуг салонів краси на суму понад 175 млн грн, а надалі — купівлю елітної нерухомості; на активи фігурантів накладено арешт на суму понад 1,4 млрд грн.
Це та сама справа, у межах якої ВАКС у лютому 2025 року вже обирав запобіжний захід Бондарю (арешт на 60 днів з альтернативою застави 100 млн грн, яку він тоді не вніс), а раніше — у квітні 2024 року — Шило вийшов під варту на заставу; на той момент дії фігурантів кваліфікували за ч. 3 ст. 27 і ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Клопотання про закриття провадження і відмова суду
Захист просив закрити провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України — через закінчення строків досудового розслідування. За версією захисту, НАБУ і САП припустилися помилки в розрахунку цих строків, а самі строки, на його думку, вичерпувалися двічі; захисники різних фігурантів називали різні дати їх закінчення (зокрема березень 2024 року і серпень 2026 року), що викликало в судді запитання щодо розбіжностей у самих розрахунках захисту.
САП заперечила ці аргументи, наполягаючи, що жодних процесуальних строків не порушено, аргументи захисту спираються на помилкове тлумачення закону й технічних особливостей роботи Єдиного реєстру досудових розслідувань, а виділення окремих матеріалів в самостійні провадження не впливає на обчислення строків в основному провадженні — відповідно до сталої практики Верховного Суду. Суддя Ольга Михайленко в задоволенні клопотань захисту про закриття справи відмовила повністю.
Вимога повернути обвинувальний акт
Після цього захист заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокуратурі, посилаючись на низку розбіжностей у самому документі. Зокрема, за твердженням захисту, у частині обвинувачення, що стосується Шила, сума нібито фіктивного доходу салонів краси в акті зазначена як 50–52 млн грн, тоді як сума легалізації в тому самому документі — лише 17,9 млн грн, без пояснення цієї різниці; за двома контрактами прокуратура, за цим твердженням, включила до суми збитків податок на додану вартість, який не є власністю підприємства. У частині обвинувачення, що стосується іншого фігуранта, Мельника, захист звернув увагу на розбіжність між сумами 12,75 млн грн і 12,53 млн грн у різних місцях акта. У частині, що стосується фігуранта Ковалюка, на титульній сторінці акта його роль визначено як пособника (ч. 5 ст. 27 КК України), а в розділі правової кваліфікації — як організатора (ч. 3 ст. 27 КК України).
Сторона захисту в частині обвинувачення, що стосується ріелтора Олександра Віськовецького, наполягала, що він лише консультував клієнтів, а сума інкримінованої йому легалізації зросла з 95 млн грн у первинній підозрі до 110 млн грн в обвинувальному акті без пояснення цього зростання; захист стверджував, що сам Віськовецький «щиро не розуміє суть обвинувачення», і назвав аргументи САП щодо його ролі «абстрактними умовиводами», які не доводять прямого умислу. У відповідь суддя Михайленко зауважила, що суб’єктивне «нерозуміння» обвинуваченим змісту обвинувачення не є підставою для повернення акта, і що на цій стадії суд оцінює саме текст обвинувального акта, а не попередні підозри.
Що далі
Наступне засідання призначено на 24 серпня 2026 року, 10:00. На ньому суд планує заслухати позиції захисту решти фігурантів і остаточну позицію САП щодо клопотання про повернення обвинувального акта, після чого має ухвалити рішення. За наявною інформацією, САП вимагає для учасників організованої групи покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.