Обставини справи: органом досудового розслідування ОСОБА_1
обвинувачувався в тому, що він, проїжджаючи біля магазину на автомобілі, побачив компанію неповнолітніх дітей, серед яких був і ОСОБА_2, котрий показав ОСОБА_1 непристойний жест рукою. Обурившись діями малолітнього, ОСОБА_1 зупинив автомобіль, наздогнав ОСОБА_2 і шляхом ривка без застосування насильства відкрито вирвав з рук неповнолітнього мобільний телефон, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 719,17 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 за вчинення вказаних дій визнано невинуватим у пред’явленому
обвинуваченні за ч. 1 ст. 186 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю в діянні
обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни.
Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів вважає безпідставними доводи
прокурора у касаційній скарзі про те, що місцевий суд необґрунтовано визнав
відсутність прямого умислу в діях обвинуваченого при заволодінні мобільним
телефоном малолітнього, оскільки ОСОБА_1 реально мав можливість розпорядитися майном. При цьому суд не дав правильну оцінку показанням свідків, що призвело до безпідставного виправдання обвинуваченого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд повно і всебічно
дослідив зібрані у справі докази, проаналізувавши їх, дійшов обґрунтованого
висновку про те, що цими доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, не підтверджується, тому рішення суду про необхідність його виправдання є обґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів зазначила, що, спростовуючи пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення, суд перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких було пред’явлене обвинувачення,
навів мотиви, за яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, зазначи в, з яких підстав визнав окремі докази недопустимими, і обґрунтовано дійшов висновку про його невинуватість, вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання. Зокрема, свої висновки суд обґрунтував дослідженими показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, котрі підтвердили, що до ОСОБА_4 з мобільного телефону сина ОСОБА_2 зателефонував незнайомий чоловік і повідомив, що за не правильне виховання сина він забрав мобільний телефон, який йому непотрібний, і він викине його за 100 метрів. Аналогічно ці обставини підтвердили очевидці події ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які вказали, що того дня, ідучи зі школи з ОСОБА_2, останній показав середній палець водію автомобіля, який проїжджав. Водій, вийшовши з транспортного засобу, наздогнав ОСОБА_2, свідки бачили в нього телефон ОСОБА_2, із якого він дзвонив його мамі, а потім з телефоном сів в автомобіль і поїхав.
За таких обставин, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у сукупності зібраних доказів – з точки зору
достатності та взаємозв’язку, суди дійшли правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 був відсутній умисел на вчинення грабежу, а саме корисливий мотив як складовий елемент суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 186 КК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 21.10.2021 у справі No 596/1688/18 (провадження No 5-3051км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100614149