Обставини справи
Справа стосувалася телевізійного інтерв’ю з неповнолітньою дитиною щодо смерті її однокласниці без батьківської згоди чи за відсутності вжиття адекватних заходів для захисту її особи. В результаті інтерв’ю дитину було
піддано булінгу та завдано їй емоційного стресу.
У 2012 році внаслідок падіння з потяга під час шкільної поїздки однокласниця дитини померла. Репортер румунського телеканалу взяв інтерв’ю в дитини, якій на час подій було 11 років, а також у деяких інших учнів про загибель однокласниці. Згода батьків на це не отримувалася, і вчителі дитини під час інтерв’ю присутніми не були.
Заявниця, серед іншого, сказала, що чула, що дитина, яка загинула, впала з поїзда за відсутності вчителя. Зокрема, щодо присутності вчителів вона вказала, що «їм варто краще піклуватися про учнів, аби вони були в безпеці».
Інтерв’ю вийшло в ефір того ж дня. Його текстову версію опублікували на вебсайті телеканалу під заголовком «Однокласники дівчинки, яка впала з поїзда,
шоковані. Трагедія трапилася, коли учениця прямувала до туалету».
Зі слів заявниці, вона зазнала негативного ставлення від однокласників, персоналу та адміністрації школи після того, як дала інтерв’ю.
У 2013 році заявниця подала позов про відшкодування шкоди до холдингової компанії телеканалу. Суд першої інстанції задовольнив позов і присудив 200 000 румунських леїв (приблизно 40 436 євро) відшкодування шкоди у зв’язку з відсутністю згоди батьків. Зокрема, суд установив, що навіть якби обличчя було розмитим, її все одно можна було б упізнати.
У 2014 році суд апеляційної інстанції скасував це рішення з посиланням на журналістську свободу та суспільний інтерес і вказав, що компанія не може нести відповідальності за поведінку шкільної спільноти.
Касаційна скарга заявниці була відхилена у 2015 році апеляційним судом, який підтримав обґрунтування окружного суду, вказавши, що батьківська згода не змінила б ситуацію.
У своїй скарзі до ЄСПЛ заявниця скаржилася, що в неї було взято інтерв’ю за відсутності батьківської згоди та без вжиття належних заходів для захисту її особи.
Оцінка Суду
ЄСПЛ нагадав, що за Конвенцією держави мають обов’язок забезпечити повагу до приватного життя у сфері стосунків осіб між собою в межах своїх правових систем. Особливо це стосується неповнолітніх.
Щодо самого інтерв’ю ЄСПЛ переконався в тому, що воно стосувалося питання суспільного інтересу. Проте заявниця була неповнолітньою, тому вимога наявності батьківської згоди, яку не було отримано, мала б бути із цим урівноважена. Зокрема, ЄСПЛ відзначив, що відповідні регуляторні положення
Національної аудіовізуальної ради вказують, що «право неповнолітньої особи на
своє приватне життя і приватне зображення переважає над необхідністю
отримання інформації, особливо в ситуації з неповнолітнім, який перебуває в
складному становищі». ЄСПЛ зауважив, що національні органи влади
установили, що заявниця зазнала сильного стресу і страждань після трансляції.
Навіть у випадках, коли новинне повідомлення робить внесок до публічних
дебатів, розкриття приватної інформації, такої як особа неповнолітнього, який став свідком драматичної події, не має виходити за межі редакційної свободи і має бути виправданим. Ці міркування є більш важливими в поданому контексті,
коли Суд висловив сумніви щодо доцільності для обговорення суспільного інтересу думок дитини, яка не була свідком відповідної події.
ЄСПЛ дійшов висновку, що апеляційні суди в цій справі лише поверхнево
урівноважили питання про право заявниці на приватне життя з правом
телекомпанії на вільне вираження поглядів. Вони належним чином не врахували
факт її неповноліття, не виконавши свого обов’язку із захисту приватного життя в порушення статті 8 Конвенції.
Висновок
Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 1 березня 2022 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.