Якщо апеляційний суд при новому розгляді повністю проігнорував висновки суду касаційної інстанції та залишив поза увагою вказівки, викладені у рішенні касаційного суду, то має місце порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Посилання на рішення місцевого суду про звільнення особи від відбування покарання в порядку ст. 78 КК (звільнення від призначеного судом покарання
у зв’язку із закінченням іспитового строку) в ухвалі апеляційного суду, який заново розглянув кримінальне провадження після скасування вироку цього суду
касаційним судом, не є належним обґрунтуванням доцільності застосування до засудженої особи звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК)
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду від
09.08.2016 ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 311 КК до пока рання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 311 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 321 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 321 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
За ухвалою апеляційного суду від 29.12.2020 вказаний вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним
порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, у скарзі
вказано на те, що апеляційним судом, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не надано
належних відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора, а також всупереч
вимогам ст. 439 КПК не виконано вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові ВС від 24.05.2018. Крім того, вважає безпідставним посилання в ухвалі апеляційного суду, як на підставу для залишення вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК без зміни, на ухвалу місцевого суду від 25.03.2020, якою ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного вироком апеляційного суду від 14.02.2017, оскільки цей вирок було скасовано.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: у силу приписів ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. У цьому кримінальному провадженні
апеляційний суд не дотримався наведених вимог закону, про що обґрунтовано
стверджує в своїй касаційній скарзі прокурор.
Не погодившись з призначеним ОСОБА_1 покаранням, у зв’язку з його
невідповідністю тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженої внаслідок м’якості, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції в цій частині і постановити новий вирок. Апеляційний суд визнав частково обґрунтованими такі доводи апеляційної скарги та погодився з твердженням прокурора про необхідність призначення засудженій більш суворого покарання, ухваливши свій вирок, яким прийняв рішення про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК, лише збільшивши термін іспитового строку з 1 року 6 місяців до 3 років.
Постановою ВС від 24.05.2018 зазначений вирок апеляційного суду від 14.02.2017 щодо ОСОБА_1 було скасовано та призначено новий розгляд у суді
апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не погодився з призначеним ОСОБА_1 покаранням із застосуванням положень статей 69, 75 КК, посилаючись на те, що таке рішення апеляційним судом було прийнято без урахування належним чином усіх даних про особу засудженої і тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення, з огляду на кількість епізодів злочинної діяльності, а також розміри наркотичного засобу, сильнодіючих лікарських засобів та прекурсорів.
При цьому касаційний суд у своїй постанові дав вказівку на те, що при новому
розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все зазначене в постанові, належно оцінити відомості про особу винуватої, обставини, які впливають на призначення покарання та застосування положень статей 69, 75 КК, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженої та обставин, які пом’якшують покарання, призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Однак при новому розгляді провадження, суд апеляційної інстанції без наведення ґрунтовних мотивів на спростування доводів сторони обвинувачення
й ретельної перевірки обставин, які мають правове значення при виборі покарання та порядку його відбування, погодився з рішенням місцевого суду про застосування положень статей 69, 75 КК щодо ОСОБА_1. При цьому апеляційний суд не виконав вказівок суду касаційної інстанції, що містяться в постанові від 24.05.2018.
Суд апеляційної інстанції, повторно розглянувши кримінальне провадження та залишивши вирок місцевого суду без зміни, знову послався на ті ж самі обставини. Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 більш м’якого виду
покарання, ніж того, що передбачене санкцією ч. 3 ст. 311 КК, апеляційний суд
взагалі його не обґрунтував, обмежившись перерахуванням обставин уже
врахованих судом першої інстанції при призначенні засудженій покарання в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, за яким її засуджено та прийнято рішення про застосування положень статей 69, 75 КК. В ухвалі апеляційного суду не мотивовано, яким чином перераховані дані про особу засудженої істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів і дають підстави для призначення покарання із застосуванням статей 69, 75 КК. Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що при новому розгляді апеляційний суд повністю проігнорував висновки суду касаційної інстанції та залишив поза увагою викладені в постанові від 24.05.2018 вказівки, таким чином порушивши вимоги кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, а також неправильно застосувавши закон України про кримінальну відповідальність, про що слушно зазначив у касаційній скарзі прокурор.
При цьому, визнаючи необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, суд безпідставно зазначив, що з огляду на ухвалу місцевого суду від 25.03.2020, якою ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного вироком апеляційного суду від 14.02.2017, на час апеляційного розгляду встановлено нові обставини, які свідчать про виправлення засудженої, у зв’язку з чим скасування вироку щодо ОСОБА_1 в частині застосування вимог ст. 75 КК є недоречним.
Однак, на час прийняття зазначеного рішення про звільнення від відбування
покарання – 25.03.2020, вирок апеляційного суду від 14.02.2017 був скасований і кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 перебувало на стадії апеляційного
розгляду.
Крім того, саме посилання на рішення про звільнення особи від відбування
покарання в порядку ст. 78 КК за наявності спору щодо правильного чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не є належним обґрунтуванням наявності підстав для застосування зазначеного інституту звільнення особи від покарання та його відбування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а тому підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У ході нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК, маючи на увазі, що за тих самих фактичних обставин справи, даних про особу засудженої та пом’якшуючих покарання обставин, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суперечить вимогам ст. 50 КК. Крім того, при новому розгляді кримінального провадження, апеляційному суду слід звернути увагу на положення ст. 49 КК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 13.07.2021 у справі No 755/6436/15-к (провадження No 51-1530км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98368410