Використання обвинуваченим вогнегасника, який він узяв безпосередньо під час хуліганських дій на місці вчинення кримінального правопорушення та яким фактично одразу наніс удари потерпілій особі, жодним чином для цього його не пристосовуючи, свідчить про те, що умисел на використання вогнегасника в обвинуваченого виник спонтанно та ситуативно. Це вказує, що вогнегасник не був предметом, спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень під час хуліганств.
Обставини справи: ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зайшов до приміщення ветеринарної клініки, де почав безпідставно чіплятися до робочого персоналу та розкидати інвентар, на що отримав зауваження від працівника ветеринарної клініки — потерпілої ОСОБА_2. ОСОБА_1 почав хаотично наносити руками удари в область голови та тіла ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження. Після того, як потерпіла почала тікати, ОСОБА_1 за допомогою вогнегасника наніс їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК.
Апеляційний суд ухвалив свій вирок, яким змінив вирок місцевого суду у частині правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення кримінального правопорушення із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор вказує, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції неправильно перекваліфіковано дії засудженого з ч. 4 ст. 296 на ч.1 ст. 296 КК.
Позиція ККС: змінено вирок апеляційного суду, звільнено ОСОБА_1 від призначеного за ч. 1 ст. 296 КК покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, виключено з резолютивної частини вироку рішення про застосування ч. 1 ст. 70 КК, ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК та звільнити його від відбування з випробуванням.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала доводи у касаційній скарзі прокурора необґрунтованими з огляду на таке.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, а саме у вчиненні хуліганства із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
З такою кваліфікацією погодився суд першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК.
Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що згідно з усталеною судовою
практикою спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень слід
визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій. При цьому застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально
пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, встановлені судом першої інстанції, свідчать про те, що вогнегасник ОСОБА_1 взяв вже безпосередньо на місці скоєння кримінального правопорушення та у процесі
вчинення хуліганських дій, коли прослідував на другий поверх клініки за ОСОБА_2, фактично одразу наніс ним удари потерпілій, жодним чином для цього його не пристосовуючи, умисел на використання вогнегасника у ОСОБА_3 виник спонтанно та ситуативно, а тому немає підстав вважати, що вогнегасник був спеціально пристосованим предметом для нанесення тілесних ушкоджень під час хуліганства.
Детальніше з текстом постанови ВС від 07.02.2022 у справі No 761/39916/18 (провадження No 51-3981км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/103283301
.