25 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – ПАТ «ОТП Банк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд установив, що між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит зі сплатою відсотків за користування
кредитними коштами в порядку та розмірах, установлених кредитним договором. Позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольнив позов ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився
апеляційний суд, правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами станом на час розгляду справи в суді зобов’язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконані.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені
відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку
господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування
оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені
облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках
України, затвердженого постановою Правління Національного банку України
від 18 червня 2003 року No 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням
виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнт.
Такого ж змісту норма міститься у пункті 62 Положення про організацію
бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року No 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують
записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням
виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть
бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника
підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість за кредитом, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Суд установив, що позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав,
надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі No 554/4300/16-ц (провадження No 61-3689св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97134797