Ефективність використання коштів платників податків Європейського союзу, виділених на підготовку “Тіньового звіту” щодо стану українського правосуддя, викликає серйозні занепокоєння. Замість якісної аналітики звіт складається переважно з непідтверджених чуток та припущень, зібраних з інтернету. Виконавці не зверталися за офіційними коментарями чи запитами а ні до державних органів, а ні до суддівського корпусу, а ні до органів адвокатського самоврядування, що робить інформацію в звіті незбалансованою та сумнівною. Це свідчить про маніпулятивний підхід та викликає питання: для чого було витрачати мільйон євро на документ, який не виконує своєї основної функції — об’єктивного аналізу?
Нагадаємо, що так званий Тіньовий звіт було підготовлено громадськими організаціями: Лабораторія законодавчих ініціатив; “Адвокат майбутнього”; Асоціація правників України; “Трансперенсі Інтернешнл Україна”; Центр прав людини ZMINA.
Ефективність використання грантових коштів під сумнівом
“За підтримки ЄС українські державні органи отримають експертну допомогу в сфері розробки політик та комунікації від об’єднання громадських організацій з метою подолання наслідків війни та наближення України до членства в ЄС“, -йдеться у прес-релізі ГО «Адвокат майбутнього» від 22 вересня 2022 року.
З цього повідомлення можна зробити висновок про те, що громадський сектор мав би мати на меті допомогти державі Україна подолати наслідки війни та сприяти наближенню нашої країни до Європейського союзу. Якщо уважно вивчити зміст цього так званого Тіньового звіту, то залишається відчуття, що благородна мета, яка була закладена грантодавцями та реалізована громадськими організаціями не відповідає отриманому кінцевому результату. Чому? Бо не можна будувати політики та комунікації на припущеннях, маніпулюваннях та непідтверджених вхідних даних. Це аксіома для будь-якого дослідження. Маєш хибні дані на вході, отримуєш хибні дані на виході. Якщо це необхідність фінансування громадських організацій, які потерпають від нестачі коштів на своє утримання, то невже не знайшлось більш адекватного способу та мети їх витрачання платниками Європейського союзу?
Давайте ще раз повернемось до прес-релізу, де детальніше пояснюються для чого народився цей проєкт.
“ГО «Адвокат майбутнього» спільно з іншими відомим громадськими організаціями та аналітичними центрами України за підтримки ЄС розпочинають новий проєкт «Громадянське суспільство для післявоєнного відновлення України та готовності до ЄС» спрямований на підвищення спроможності Кабінету Міністрів та Верховної Ради у процесі подолання наслідків війни та на шляху до членства України в ЄС шляхом надання експертної та комунікаційної підтримки від громадських організацій щодо розробки та впровадження відповідних законів і політик”, – йдеться у прес-релізі.
Таким чином, прямим текстом зазначається, що в результаті реалізації цього проєкту мала б з’явитись певна база даних, певні напрацювання, які б могли лягти в основу майбутніх законопроєктів у сфері правосуддя зовсім нової якості, які б суттєво допомогли саме нашим державним органам подолати жахливі наслідки війни. Але, виникає абсолютно логічне запитання, для чого витрачати мільйони євро на так званих експертів тільки для того, щоб отримати такий низькоякісний документ в умовах, коли законодавці та виконавча влада і так виконують всі вимоги Європейського союзу, тієї ж Єврокомісії, щодо імплементації змін та реформуванню державних інститутів, незважаючи на умови воєнного стану.
Відсутність об’єктивності та збалансованості
Замість того, щоб залучати офіційні джерела інформації та проводити глибоке дослідження, виконавці проєкту зробили акцент на публікації витримок з інтернет-ресурсів. Це може створити хибне враження про реальний стан справ у системі правосуддя України. Відсутність експертних коментарів та запитів до компетентних органів означає, що автори не мали на меті створити об’єктивний аналіз, а скоріше намагалися вплинути на громадську думку за допомогою маніпулятивної інформації.
Звернемось до самого так званого “тіньового звіту”, в якому автори посилаються на наявність якоїсь методології, метою якої ніби є здійснення альтернативної незалежної оцінки стану справ державної політики України за означеними у розділі 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії сферами, формуванні висновків щодо ефективності обраних механізмів досягнення їхніх цілей і наданні рекомендацій щодо власного бачення розв’язання виявлених проблем.
Варто звернути увагу на те, що суть цієї так званої методології так званого тіньового звіту не розкривається, але зазначається, що це альтернативна незалежна оцінка. Але для чого створювати альтернативну реальність, яка потім має спотворювати кінцевий результат – підготовку змін та реформування органів системи правосуддя? Чому не піддаються аналізу фактичні дані?
Можливо відповідь на це питання криється у трьох абзацах щодо методології до цього звіту – “з метою врахування та відображення у звіті позицій, зокрема альтернативних, коаліцією громадських організацій проведено понад 40 напівструктурованих глибинних інтерв’ю з представниками різних неурядових організацій, науковцями та експертами на основі попередньо підготовлених гайдів за означеними сферами”, – зазначається у вступній частині звіту.
Почекайте, 40 напівструктурованих глибинних інтерв’ю? Організовані громадськими організаціями, які мають власне упереджене до системи правосуддя в цілому та не мають необхідного рівня компетентності, а також доступу до необхідних для якісного дослідження даних?
Як бачимо з матеріалу Сергія Лямця, всі ці організації поєднує одна людина – Андрій Вишневський, який “вимагає” реформувати прокуратуру та адвокатуру.
“В часи Януковича пан Вишневський очолював безоплатну правову допомогу. Піком його кар’єри стало призначення заступником міністра юстиції після Революції гідності. Але звідти його доволі скоро звільнили. За одною з версій, за наполяганням уряду Канади, бо пан Вишневський хотів витратити гроші, які канадці виділяли на безоплатну правову допомогу, на ремонт даху в Міністерстві юстиції. Сам пан Вишневський каже, що його звільнили з політичних мотивів. Що є правдою, я не знаю.
Певний час потому він очолював український підрозділ Transparency International, звідки перейшов працювати заступником до НАЗК. Щоправда, звідти його теж звільнили, і теж після скандалу. Суд із НАЗК пан Вишневський програв, і тепер працює видавцем, а у вільний час аналізує прокуратуру та адвокатуру для «Тіньового звіту».
У цьому документі він, серед іншого, закликає до реформи адвокатури та просуває програми освіти для правників. Можливо, секрет такого заклику полягає в том, що уряд Канади дізнався про ремонт даху Мінюсту саме від адвокатів. Було б дивно, якби пан Вишневський залишився за це вдячний. До речі, далеко не всі сприймають персону пана Вишневського критично. Днями на зустрічі у Брюсселі, директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мінюсту Олександр Олійник розповідав про відомого керівника безоплатної правової допомоги, що постраждав через свою принципіальну позицію”. – йдеться у матеріалі.
Маніпуляція чи недостатня компетентність?
Використання грантових коштів має спрямовуватися на досягнення конкретних результатів, зокрема на створення якісних аналітичних матеріалів, які допомагають розвивати державні інституції. Натомість підготовлений так званий Тіньовий звіт не лише не відповідає цим критеріям, а й дискредитує саму ідею міжнародної допомоги. Стає незрозумілим, чому на такий сумнівний звіт було виділено значні кошти, коли він не приносить реальної користі реформам, а лише поширює недостовірну інформацію.
Давайте спробуємо подивитись уважно на частину звіту, присвячену реформуванню адвокатури, яка складається з 40 сторінок тексту. Серед всього іншого варто звернути увагу на таку цитату: “Як справедливо зазначив адвокат Андрій Вишневський (за що був у 2015 році позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю)”. Почекайте, це голова Громадської організації “Адвокат майбутнього”, який брав участь в “утилізації” грантових коштів? Тобто, в звіті, який мають побачити різні групи людей, особа, яку позбавили права на зайняття адвокатської діяльності пише про необхідність реформування адвокатури? Цитуємо цього генія – “наразі в Україні саме адвокат є основною
корупційною ланкою у системі правосуддя”. Невже подібні узагальнення можна використовувати в звіті, який ніби мали б використати для розробки політик і комунікацій? Відповідь на це питання стає очевидною, коли дізнаєшся про долю згаданої особи.
На шляху своєї кар’єри його завжди звільняли зі скандалами: з Координаційного центру безоплатної правової допомоги, з Міністерства юстиції, з Національного агентства з запобігання корупції. Особа, яка брала участь у всіх можливих конкурсах, жоден з яких не закінчувався успіхом для цього кандидата. Так, Андрій Вишневський хотів очолити і Національну поліцію України, і Національну службу здоров’я, Асоціацію правників України (ред. – і ця громадська організація отримала кошти від платників податків ЄС) і теж саме НАЗК. Однак, весь час його супроводжують скандали: дисциплінарні органи адвокатури позбавили його права на адвокатську діяльність саме за неетичну поведінку несумісну зі статусом адвоката, з Міністерства юстиції його було звільнено через “намагання публічно дестабілізувати роботу системи безоплатної правової допомоги”, з Національного агентства з запобігання корупції – за “одноосібне ініціювання зняття з розгляду розробленого НАЗК та внесеного на розгляд Кабінету міністрів законопроекту, який безпосередньо впливає на стабільність та ефективність роботи агентства”. НАЗК після його звільнення зауважило, що “одноосібні рішення на посаді такого рівня можуть поставити під загрозу ефективну роботу інституції та є неприпустимими під час воєнного стану”.
Показовою є кандидатура Андрія Вишневського, який отримав негативні голоси від всіх, без виключення, в тому числі і міжнародних членів Комісії з конкурсу на посади голови НАЗК. Так, 9 лютого 2024 року членкиня комісії Наталія Оніщук, під час співбесіди з доброчесності, запитала про розбіжності, які були відображені у щорічний декларації та декларації кандидата за 2016 рік. Вишневський пояснив допущення такої помилки тим, що оскільки це була його перша декларація, він не зорієнтувався у своїх витратах, і свого часу вказував це у поясненнях. На питання, чому його професійний шлях супроводжують конфліктні ситуації, і чому він був звільнений зі Служби державних службовців, з посади заступника міністра юстиції Петренка, а також з посади заступника керівника Національного агентства з запобігання корупції, Вишневський відповів, що не є конфліктною особистістю, а причинами є етичні дилеми та його цінності. А з Олександром Новіковим, колишнім головою НАЗК, він досі судиться, оскільки вважає, що його було звільнено незаконно і з особистих мотивів.
Для чого витрачати мільйон євро під час війни?
Коли йдеться про витрачання значних коштів міжнародних донорів, важливою є прозорість та доцільність кожного витраченого євро. У випадку з цим звітом, залишається відкрите питання: чи справді його вартість відповідає результатам, які він приносить? Якщо документ базується на неперевірених чутках і не містить корисного контенту для реформ, тоді виправданість використання цих коштів є сумнівною.
Ще раз як виглядає 1 054 304 євро можна ознайомитись за посиланням.
В розвинених країнах Тіньові звіти або альтернативні звіти зазвичай готуються незалежними експертами, чого не сталось цього разу. Метою таких звітів є оцінка ситуації в певній галузі, наприклад, і у системі правосуддя, з точки зору різних зацікавлених сторін. То невже, замовник цього так званого Тіньового звіту – Європейський союз, є зацікавленою стороною в отриманні спотвореного уявлення про виклики та проблеми системи правосуддя в Україні? Чи під час війни замість задекларованої експертної допомоги з удосконалення державних інститутів, донори хочуть мати можливість для так званого діалогу – “дивіться – у вас тут все не так – вважає громадянське суспільство?”. Але ж ці кілька го-шек, які пов’язані між собою виключно ідеями невдоволення та образ, і бажанням заробляти на грантових проєктах, про яке громадянське суспільство у цілому може бути мова? І якщо уявити, що звітні припущення так важливі для комунікації з державними органами, то для чого тоді країни-донори Європейського Союзу однією рукою “годують” та “розбудовують” державні інститути, а іншою – замовляють “чутки” проти самих же інститутів?
Підтримка України під час війни є критично важливою з кількох причин, що мають як гуманітарний, так і геополітичний характер. Це і захист суверенітету та територіальної цілісності, гуманітарна підтримка і зміцнення глобальної безпеки, підтримка демократичних цінностей таких як свободи слова і права людини, економічна стабільність, запобігання поширенню війни та моральний обов’язок.
Війна в Україні не є суто локальним конфліктом; вона зачіпає глобальні питання миру, безпеки та стабільності. Підтримка України під час війни — це інвестиція в майбутнє, яке базується на повазі до міжнародного права та людських цінностей. Тож, як замовлення таких звітів можна віднести до підтримки України під час війни? Я думаю, кожен, хто ознайомився з текстом так званого Тіньового звіту, вже має відповідь на це питання. Ніяка це не підтримка.
Висновок
Ситуація із “Тіньовим звітом” показує, як непрозорість та відсутність якісного аналізу можуть підірвати довіру до міжнародних грантових програм. Витрачання мільйона євро на звіт, що не відповідає базовим вимогам аналітики та досліджень, підриває віру в ефективність міжнародної допомоги та необхідність реальних реформ у правовій системі України.
Наразі, лише наявність такого низькоякісного документу свідчить про інші причини та мотиви такої своєрідної “підтримки” України, але можна з упевненістю сказати, що кожен відповідальний державний орган чи будь-яка самоврядна організація не раз доводила, що проблеми можуть вирішуватись лише у спільній комунікації та наполегливій праці, а не на папері, який того не вартує, і навіть цифровому.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.