Ухвалюючи рішення про винуватість чи невинуватість завідувачки акушерсько- гінекологічного відділення, яка приймала пологи, у результаті яких новонародженому було спричинено тяжкі наслідки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК, суду варто брати до уваги, серед іншого, посадові обов’язки завідувачки акушерсько-гінекологічного відділення, рішення засідання комісії обласної державної адміністрації щодо випадку пологів, відповідно до якого диспансерний нагляд за породіллею здійснювався лікарем із порушенням наказів МОЗ, а під час самих пологів не було вжито заходів щодо своєчасного надання медичної допомоги породіллі при виникненні ускладнень у пологах, а також те, що пологи проведено некваліфіковано з порушенням клінічних протоколів. Окрім того, суду належить врахувати й те, чи мала обвинувачена реальну можливість надати породіллі належну медичну допомогу та чи виключається її кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 140 КК у зв’язку з тим, що вона викликала більш досвідченого, ургентного лікаря, стаж роботи якого становить понад 20 років, і мала можливість викликати інших ургентних лікарів для консультування.
Якщо медична документація була заповнена вже наступного дня після проведення пологів, коли обвинуваченій були відомі їх наслідки, то неповне й неправильне заповнення документації є результатом її бажання уникнути відповідальності.
Обставини справи: згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду завідуючої гінекологічного відділення лікарні, будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, неналежно виконала свої професійні обов’язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки. ОСОБА_1, приймаючи пологи в ОСОБА_4, під час виникнення ускладнень у пологах – вторинної слабкості пологової діяльності, порушуючи вимоги клінічних протоколів «Ведення нормальних пологів», «Аномалії пологової діяльності», неналежно виконала свої професійні обов’язки через недбале до них ставлення, а саме не вчинила дій, які зобов’язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину і продовжила проводити пологову стимуляцію. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_1 новонародженому ОСОБА_5 були спричинені тяжкі наслідки у вигляді раннього органічного ураження нервової системи, що є пологовою травмою.
Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 140 КК.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав ОСОБА_1 невинуватою у пред’явленому обвинуваченні та виправдав за ч. 2 ст. 140 КК у зв’язку з недоведеністю того, що в її діях є склад цього кримінального правопорушення. Виправдовуючи обвинувачену ОСОБА_1, місцевий суд зазначив у вироку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 такого обов’язкового елемента суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК, як вина у формі умислу (прямого чи не прямого) або ж необережності (у виді злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості), що свідчить про недоведеність наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_1 складу цього кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутність записів у медичних документах про дії лікарів, про консилярне рішення щодо продовження стимуляції народження дитини природним шляхом і відмова від проведення кесаревого розтину не вказують на те, що лікар ОСОБА_1 через необережність у формі злочинної недбалості чи злочинної самовпевненості не вчинила дій, які
зобов’язана була вчинити: не здійснила правильної оцінки своїх дій із подальшим переглядом тактики ведення пологів шляхом проведення кесаревого розтину, продовжила проводити пологову стимуляцію. Самостійно, без ще одного лікаря, кесарів розтин вона фізично виконати не могла. У конкретній ситуації лікар ОСОБА_1 не мала реальної можливості надати
породіллі ОСОБА_9 належну медичну допомогу, адекватну фактичним
обставинам. Відсутність такої можливості виключає існування лікарської
помилки в діях обвинуваченої.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: наведені вище висновки апеляційного суду колегія суддів ККС вважає передчасними. ККС констатував, що апеляційний суд не перевірив та належним чином не проаналізував усіх доводів в апеляційній скарзі прокурора щодо незаконності рішення суду першої інстанції, не зазначив підстав, на яких визнав їх необґрунтованими, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Свідок ОСОБА_7, головний лікар лікарні, якого викликала лікар ОСОБА_1 у складі операційної бригади разом з лікарем-анестезіологом ОСОБА_6, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зазначав про те, що, коли оглянув потерпілу, то зрозумів, що ситуація є складною, пологи розпочалися ще вранці й затягнулися. Процес їх ведення на той час не був відображений у медичній документації. На час огляду голова плоду перебувала в малому тазу. Перед ним питання про проведення кесаревого розтину обвинувачена не ставила і рішення з цього приводу мав приймати лікуючий лікар, тобто обвинувачена. Він перебував поряд із породіллею до народження дитини, але не був її лікуючим лікарем, чому надана ним потерпілій допомога не відображена в історії пологів, не знає. Обвинувачена до нього з приводу заповнення медичної документації не зверталася. Про те, що було підготовлено операційний блок, він не знав.
Свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що його як лікаря-анестезіолога дійсно викликали до породіллі ОСОБА_9. Коли прибув до лікарні, там вже був лікар ОСОБА_7, він у складі бригади чекав, чи буде прийнято рішення про оперування породіллі, і мав забезпечити останній анестезію. У лікарні їх зібрала обвинувачена. При цьому він особисто участі в проведенні консиліуму лікарів не
брав. Пояснив, що консиліум є нарадою лікарів, на якій вирішується питання щодо подальшої тактики лікування. Якщо в консиліумі беруть участь двоє лікарів і один з них є більш досвідченим, то слухають більш досвідченого лікаря. Про що радилися інші лікарі стосовно ведення пологів потерпілої і чому не було прийнято рішення про проведення останній кесаревого розтину, йому не відомо.
Із пояснень ОСОБА_1 видно те, що в потерпілої ОСОБА_9 був стан вторинної слабкості потуг, у зв’язку з чим останній було розпочато стимуляцію пологів за допомогою препарату «Окситоцин», що не допомагало. Вона вирішила, що необхідно провести кесарів розтин, тому приблизно о 18:00 викликала головного лікаря ОСОБА_7, який був ургентним лікарем, а також лікаря-анестезіолога ОСОБА_6, та повідомила про це операційний блок лікарні. Таким чином, відбулася нарада лікарів, тобто консиліум, необхідним для того, щоб провести кесарів розтин.
Як убачається з наявних у матеріалах провадження висновку експерта і медичних документів, після внесення ОСОБА_1 виправлення, в результаті чого
дані партограми та резюме пологів не співпадали по окситоцину, що свідчить про порушення клінічного протоколу «Аномалії пологової діяльності» (додаток до наказу МОЗ від 31.12.2004 No 676 «Методика введення окситоцину з метою
лікування слабкості пологової діяльності»), згідно з яким після першого
введення окситоцину та не досягнення ефекту через 30 хв швидкість введення
збільшують кожні 30 хв на 6 крапель до 40 крапель на 1 хв.
Із наявного в провадженні протоколу засідання комісії при Управлінні охорони здоров’я ОДА щодо випадку пологів ОСОБА_9, на засіданні якої була присутня лікар акушер-гінеколог ОСОБА_1, слідує висновок комісії про те, що диспансерний нагляд за вагітною ОСОБА_9 проводився з порушенням наказу
МОЗ від 15.07.2013 No 417 «Методичні рекомендації щодо організації надання
амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги», а саме всупереч п. 7 не було
вжито заходів щодо своєчасного надання медичної допомоги породіллі при
виникненні ускладнень у пологах, також пологи проведено некваліфіковано з порушенням клінічних протоколів: «Ведення нормальних пологів», «Аномалії
пологової діяльності», затверджених наказами МОЗ від 29.12.2003 No 620, від
31.12.2004 No 676 та наказом управління від 29.12.2003 No 220 «Про організацію діяльності та удосконалення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги
населенню».
У розділі 3 посадової інструкції від 02.01.2013, затвердженої головним лікарем лікарні, визначено, що в обов’язки завідувача акушерсько-гінекологічного відділення входить, у тому числі: якісне ведення медичної документації, надання своєчасної і якісної консультативної допомоги всім хворим, які такої потребують, та забезпечення послідовності додержання лікування хворих між поліклінікою і стаціонаром. Відповідно до розділу 4 цієї інструкції завідувач відділенням несе відповідальність: за постановку лікування, діагностичної і профілактичної допомоги у відділенні, якість ведення медичної документації, за надання своєчасної інформації керівництву лікарні про всі надзвичайні випадки і заходи, що прийняті з цих підстав, за неякісну роботу і помилкові дії, так і за бездіяльність і неприйняття рішень, що входять до сфери обов’язків та компетенції.
Враховуючи наведені накази, протоколи щодо акушерсько-гінекологічної допомоги та посадову інструкцію, колегія суддів не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині того, що оскільки ОСОБА_1 прийняла
рішення про виклик більш досвідченого, ургентного лікаря, стаж роботи якого
становить більше 20 років, вона не мала реальної можливості надати породіллі
ОСОБА_9 належну медичну допомогу, тому її відповідальність за ч. 2 ст. 140 КК
виключається.
Крім того, згідно з даними зазначеного висновку експерта, в історії пологів відсутній протокол лікарського консиліуму, при цьому експерти дійшли висновку про те, що можливо було б запобігти тяжким наслідкам у новонародженої дитини або значно зменшити їх тяжкість, якби після двохгодинного затяжного потужного періоду пологів, який тривав 4 год 30 хв, було прийнято рішення консиліумом лікарів і проведено кесарів розтин.
Суд звертає увагу на те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснювала, що 1–2 рази асистувала при кесаревому розтині, і зазначала, що лікар ОСОБА_7, разом з яким вони могли зробити цю операцію, відмовився її робити. Судами першої й апеляційної інстанцій не неможливість викликати іншого ургентного лікаря для надання медичної допомоги ОСОБА_9, враховуючи те, що її обов’язки дозволяли їй це зробити. При цьому з показань свідка ОСОБА_7 в ході апеляційного розгляду вбачається, що, крім нього, були й інші працюючі ургентні лікарі на період пологової діяльності потерпілої.
На думку ККС, апеляційний суд залишив поза увагою наведені обставини,
встановлені під час розгляду кримінального провадження, та не дав відповідей
на доводи в апеляційній скарзі прокурора про те, що, надавши перевагу висновку експерта, суд першої інстанції не врахував доказів на підтвердження присвоєння ОСОБА_1 звання лікаря -спеціаліста за спеціальністю «Акушерство і гінекологія», відповідно до якого такий лікар має знати сучасні методики виконання акушерських та гінекологічних операцій і маніпуляцій, володіти повним обсягом хірургічних втручань, усіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, у тому числі й проводити кесарів розтин.
Немає в ухвалі апеляційного суду і відповіді на те, що місцевий суд не врахував того, що медична документація була заповнена вже наступного дня після проведення пологів, коли ОСОБА_1 були відомі їх наслідки, а тому неповне і неправильне заповнення документації є наслідком її бажання уникнути відповідальності. При цьому під час апеляційного розгляду провадження
ОСОБА_1 підтвердила, що спочатку зробила запис у медичних документах, що виправдовував її дії як лікаря, яка приймала пологи, а потім внесла виправлення і відобразила дійсну картину.
Детальніше з текстом постанови ВС від 21.06.2022 у справі No 744/315/16-к (провадження No 51-5915км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104922019.