Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Апеляційний суд указаний вирок залишив без зміни.
У матеріалах кримінального провадження є висновок судово-медичної експертизи, який було надано, зокрема, на підставі дослідження експертом рентгенологічного знімка кісток черепа потерпілого, що був наданий клінічною лікарнею, який захисник у кримінальному провадженні просить визнати недопустимим доказом.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС відхилила доводи захисника про те, що висновок судово-медичної експертизи містить суперечності, які не були усунуті судами попередніх інстанцій, а отже, є недопустимим доказом, оскільки вказані доводи перевірялися судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що цей висновок експерта був досліджений судом першої інстанції відповідно до вимог статей 95–97 КПК та оцінений у сукупності з іншими доказами. В апеляційного суду не виникло будь-яких сумнівів з приводу достовірності та обґрунтованості даного експертного висновку, з чим погоджується і колегія суддів. Істотних суперечностей між висновком експерта та фактичними обставинами, встановленими судом, немає.
Апеляційний суд перевіряв довід захисника про те, що судовий експерт усупереч
вимогам кримінального процесуального закону самостійно витребував з обласної лікарні додаткові матеріали – протокол рентгенологічного дослідження. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судово-медичну експертизу щодо ОСОБА_2 на підставі постанови старшого слідчого провів лікар – судово-медичний експерт ОСОБА_4, який дав направлення ОСОБА_2 до лікаря-рентгенолога з приводу опису рентгенологічних знімків.
ККС не вважає, що, врахувавши думку лікаря-рентгенолога, який підтвердив
наявність у потерпілого перелому кісток склепіння черепа, експерт діяв усупереч
приписам ч. 4 ст. 69 КПК і збирав докази за власною ініціативою. Отже, у даному
випадку залучення експертом для консультації іншого спеціаліста без процесуального рішення слідчого не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК і автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом.
Також слід зазначити, що судово-медичного експерта ОСОБА_4 було попереджено про відповідальність за відмову чи ухилення від надання висновку, за надання завідомо неправдивого висновку за статтями 384, 385, 387 КК. Підстав для сумніву в компетентності або неупередженості експерта судами нижчих інстанцій не встановлено, не наведено таких і в касаційній скарзі.
Детальніше з текстом постанови ВС від 18.05.2021 у справі No 278/2038/17 (провадження No 51-1709км19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97220615
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВС від 11.05.2021 у справі No 711/2233/18 (провадження No 51-6766км18), з якою можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97005616