Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст.286КК. Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано в частині звільнення від відбування покарання.
У касаційній скарзі захисник посилається на недопустимість доказів,отриманих в ході слідчих експериментів, які проводилися за участю свідка ОСОБА_1, якому в подальшому було оголошено про підозру та висунуто обвинувачення у кримінальному провадженні.
ВС залишив оскаржувані судові рішення без змін.
Вирішуючи питання про застосування правил ст.87 КПК до наданих сторонами доказів, ВС виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи,гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Захисник у касаційній скарзі ставить під сумнів допустимість протоколів проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_1, а також висновків інженерно-технічної експертизи та судової автотехнічної експертизи.
Проте такі твердження колегія суддів визнала неспроможними, оскільки слідчі експерименти за участю ОСОБА_1 проведено в рамках кримінального провадження та за участю його захисника і двох понятих. Крім того, ОСОБА_1 надані аналогічні показання вже під час судового розгляду.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.286 КК, місцевий суд належним чином вмотивував допустимими доказами, які було досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємозв’язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі No359/7742/17 (провадження No51-2114км19) можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87334567