Заволодіння громадянами або юридичними особами земельною ділянкою, яка розташована в межах пам’ятки археології національного значення, є неможливим

Зайняття такої земельної ділянки слід розглядати як не пов’язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а позовну вимогу зобов’язати повернути земельну ділянку – як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

05 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом виконувача обов’язків керівника Здолбунівської місцевої
прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної
адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області,
Рівненської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними, скасування наказів, рішень і розпорядження та зобов’язання повернути земельну ділянку.

Суд установив, що наказом ГУ Держземагентства у Рівненській області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства. Наказом ГУ Держземагентства у Рівненській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку. У подальшому за відповідачем зареєстровано право власності та видано йому свідоцтво про право власності на цю земельну ділянку. Розпорядженням голови
Гощанської районної державної адміністрації затверджено проект землеустрою в зв’язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та видано будівельний паспорт на будівництво садового будинку й господарської будівлі. Прокурор вказував, що передача у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам’ятки археології національного значення – Городище і селища літописного міста Дорогобуж.

Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду про задоволення позову, ухвалив рішення про відмову в позові.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову виконувача обов’язків керівника Здолбунівської місцевої
прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної
адміністрації до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки і в цій частині залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд також змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду в частині відмови у позові до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, рішень і розпорядження, зробивши такі висновки.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права
користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник
земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов’язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу
виконавчої влади про передачу земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов’язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними й скасування наказів ГУ Держземагентства у Рівненській області, розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації та рішень реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області слід було відмовити внаслідок обрання позивачем
неефективного способу захисту в цій частині.

Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки у справі, що переглядається, прокурор оспорює законність передання ОСОБА_1 у власність
земельної ділянки за межами с. Дорогобуж на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року No 928 Городище та селище літописного міста Дорогобуж IX–XIII століття, що знаходяться на території с. Дорогобуж Рівненського району (раніше – територія
Гощанського району), є пам’яткою археології національного значення.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам’ятка, крім пам’ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб’єкти права
власності на пам’ятку визначаються згідно із законом. Усі пам’ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов’язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам’ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам’ятки археології – поля давніх битв.

Тобто заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких
розташовані пам’ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення
приватного власника, а отже, і нового володільця. Зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам’ятка археології, слід розглядати як не пов’язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі
позовну вимогу зобов’язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

У справі, що переглядалася, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться Дорогобузьке городище, та, як наслідок, невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян, зокрема відповідача.

Установивши, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам’ятки археології національного значення та не може перебувати в приватній власності
громадян, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення
позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність. При цьому місцевий суд взяв до уваги, що повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі органом
виконавчої влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна
відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі No 557/303/21 (провадження No 61-3305св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106637485.