Звільнення Уповноваженої особи за реалізацію антикорупційної програми підприємства, без отримання згоди або всупереч відмові НАЗК в наданні такої згоди, є порушенням

19 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання
корупції та представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного
підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа – Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач оскаржив у суді звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Вказав, що він є посадовою особою, відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми підприємства (Уповноважений), однак його звільнили без погодження з НАЗК; за результатами службового розслідування було запропоновано накласти дисциплінарне стягнення також на інших осіб, але санкції застосовано лише до нього; він неодноразово повідомляв керівника підприємства про те, що є викривачем корупції.

Суд першої інстанції задовольнив позов, апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у задоволенні позовних вимог, у тому числі з тих підстав, що попередня згода НАЗК не потрібна.

Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду скасовано, залишено в силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Закон України «Про запобігання корупції» гарантує незалежність Уповноваженого від впливу чи втручання в його роботу, що реалізується, зокрема через механізм отримання від НАЗК згоди на його звільнення, якщо
воно відбувається за ініціативою керівника. Надання згоди НАЗК у цьому
випадку спрямоване на запобігання звільненню уповноважених через їхні
повідомлення про факти корупційних і пов’язаних із корупцією правопорушень.

Звільнення Уповноваженого без отримання згоди або всупереч обґрунтованій відмові НАЗК в наданні згоди на звільнення такої особи є порушенням пункту другого частини п’ятої статті 64 Закону.

Щодо статусу позивача як викривача, то відповідно до частини першої статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. Отже, особа
набуває статусу викривача з моменту повідомлення інформації про порушення
вимог Закону іншою особою.

Згідно з частиною першою статті 53-4 Закону, зокрема, викривача не може бути звільнено з роботи, піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу у зв’язку з повідомленням.

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця вибіркового характеру, які не застосовуються до
інших працівників у подібних ситуаціях (абзац 2 частини першої статті 53-4
Закону).

При цьому передбачені статтею 53-4 Закону гарантії застосовуються не лише за фактом того, що особа є викривачем, а за умови наявності зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням
викривача.

Водночас наявність такого зв’язку презюмується й обов’язок доказування його відсутності покладається на відповідача (частина п’ята статті 21 Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року, стаття 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції встановив, що дисциплінарне стягнення відповідна комісія запропонувала накласти на позивача та інших посадових осіб, однак застосоване воно тільки до нього.

Встановивши, що позивач набув статусу викривача з моменту повідомлення про корупційне порушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що його звільнено з порушенням вимог абзацу 2 частини першої статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки відповідач застосував до позивача, який має статус викривача, негативні заходи впливу, які хоч і мають ознаки формально правомірних, однак є вибірковими, оскільки не були застосовані до інших працівників у подібних ситуаціях, а застосовані виключно до позивача без згоди НАЗК.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі No 761/8294/21 (провадження No 61-4650св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110395768.