23 лютого 1959 року в Страсбурзі відкрилася перша сесія ЄСПЛ, заснованого відповідно до Конвенції про захист прав людини і фундаментальних свобод, виробленої ще у 1950 році Радою Європи.
ЄСПЛ складався з 46 суддів, які мали шестирічний мандат від Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) – міжнародний орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи (нині їх 47 держав), що ратифікували Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, і включає всі питання, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції, в тому числі міждержавні справи й скарги окремих осіб.
Наразі ЄСПЛ складається з 47 суддів. Вони обираються з терміном повноважень дев’ять років і не можуть бути переобрані. Діяльність Високого суду щодо захисту норм вищевказаної Конвенції отримала високу оцінку світової спільноти. Але, як пожартував один із суддів, ЄСПЛ «став жертвою власного успіху» і після історичних змін, що вразили Східну Європу на рубежі 1980-1990-х років, став зазнавати труднощів з розглядом зростаючого потоку скарг. У зв’язку з цим наприкінці 1998 року суд довелося значно реформувати, щоб радикально підвищити «продуктивність праці».