Станіслав Броневицький, адвокат і прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у 2020–2024 роках, в інтерв’ю виданню UA.NEWS заявив, що НАБУ, САП і Вищий антикорупційний суд функціонують не як незалежні механізми протидії корупції, а як інструментарій політичного тиску, який демонструє суспільству лише вибрані фрагменти розслідувань замість професійної роботи.
«САП і НАБУ самі є інструментарієм політичного тиску», — сказав Броневицький.
Теза про «медійне шоу»
За оцінкою Броневицького, антикорупційні органи побудували комунікацію так, що публіці показують окремі, вигідні для формування певного враження епізоди розслідувань, а не послідовну, перевірювану доказову роботу. Як приклад він навів справу «Мідас»: за його словами, офіційна версія слідства — що йдеться про заволодіння коштами в енергетичному секторі — не відповідає повній картині подій, а сама справа, на його оцінку, складена «як мозаїка», без чіткості щодо ролі окремих фігурантів.
Броневицький також звернув увагу на непояснені обставини виїзду за кордон фігуранта справи Тимура Міндіча під наглядом детективів і на роль заступника керівника САП Дмитра Синюка, чиї контакти з адвокатом одного з фігурантів раніше потрапили в публічний простір; за словами Броневицького, це запитання — чому щодо самого Синюка не порушено питання про підозру за співучасть у злочинній організації чи розголошення інформації — залишається без відповіді.
Ці твердження є особистою оцінкою Броневицького як сторони, яка брала участь у формуванні цієї практики зсередини САП, а не встановленими судом фактами; конкретних процесуальних документів чи посилань на матеріали справи, які підтверджували б наведені деталі, в інтерв’ю не наведено.
Звинувачення проти керівника НАБУ Кривоноса
Окремий і найбільш категоричний блок інтерв’ю Броневицький присвятив особисто керівнику НАБУ Семену Кривоносу, повторивши звинувачення у підкупі виборців, оформленні фіктивного батьківства для уникнення кримінальної відповідальності за землю в минулому та в тому, що конкурс на посаду директора Бюро в 2022 році був підконтрольним — за версією Броневицького, до нього були причетні члени конкурсної комісії Гізо Углава, Поліна Лисенко та Драго Кос, а голова комісії Іван Кучерявенко ставив «компліментарні» запитання.
Ці звинувачення не є новими і неодноразово лунали в українських медіа з посиланням на різних осіб, включно з самим Броневицьким. Водночас видання ZMINA у власному аналізі поширення цих звинувачень зазначає, що факти про минуле Кривоноса були відомі й перевірені ще під час конкурсу на посаду директора НАБУ 2022 року — членів конкурсної комісії, зокрема міжнародних експертів, прямо запитували про них, і комісія все одно ухвалила рішення на його користь після перевірки доброчесності. За даними ZMINA, сам Кривонос заперечує звинувачення в підкупі виборців 2007 року, стверджуючи, що його дії були спрямовані проти адміністративного тиску на студентів, а не навпаки, а кримінальне провадження щодо хабара за землю закрито за відсутністю складу злочину. ZMINA також прямо називає самого Броневицького серед активних поширювачів цих звинувачень і вказує на можливий мотив — його невдалу участь у конкурсі на посаду в Національному агентстві з питань запобігання корупції та його поточну роль адвоката фігурантів справ НАБУ.
Це не означає, що самі факти біографії Кривоноса спростовані: ідеться про наявність конкуруючих версій щодо їх значення і про документально зафіксований конфлікт інтересів між Броневицьким і НАБУ, який читачеві варто враховувати, оцінюючи категоричність звинувачень.
Хто такий Броневицький
Броневицький — колишній прокурор САП (2020–2024), який після залишення посади публічно й неодноразово критикував чинне керівництво прокуратури, зокрема заявляв про «зливи» підозр і тиск ззовні в антикорупційній системі. Він також представляє інтереси фігурантів кримінальних проваджень НАБУ, зокрема — за окремими публікаціями — колишнього заступника керівника Офісу Президента, і раніше отримував публічну критику за розголошення матеріалів досудового розслідування у справах, у яких сам був прокурором. Ці обставини не спростовують змісту його критики, але є частиною професійного контексту, у якому вона висловлена.
Висновок
Загальна теза Броневицького про вибіркову публічність і брак послідовності в роботі антикорупційних органів є його особистою експертною оцінкою, підкріпленою посиланням на конкретні, хоча й не завжди процесуально задокументовані епізоди справи «Мідас». Натомість персональні звинувачення проти керівника НАБУ Кривоноса — це відтворення раніше відомої і публічно оспорюваної версії подій, поширення якої, за оцінкою незалежного видання ZMINA, пов’язане з колом осіб, зокрема самим Броневицьким, чиї власні інтереси в конфлікті з НАБУ задокументовані.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.