16 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Ілеана Рошу проти Румунії» (заява № 74061/17), не встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності) у зв’язку з арештом нерухомого майна заявниці, накладеним у межах кримінального провадження проти її чоловіка.
Приводом для заяви стала справа адвокатки, яка 15 березня 2025 року зазнала тяжких травм під час виконання доручення з надання безоплатної правничої допомоги особі у Київському районному ТЦК та СП у Харкові. Після госпіталізації жінка перенесла операцію, тривале лікування та реабілітацію. Згодом їй встановили III групу інвалідності.
16 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Баженов та інші проти Росії та України»
Цю статтю написано адвокатом Семеном Ханіном у співавторстві з адвокатом Артуром Габрієляном у межах підготовки до Форум з кримінального права та процесу імені Й.Л. Бронза, який у 2026 році відбудеться 21 серпня.
2 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Іванющенко проти Швейцарії» (заява № 54708/20), визнавши, що включення імені колишнього народного депутата України Юрія Іванющенка до публічного переліку осіб, чиї активи заблоковані Швейцарією у зв’язку з поваленням режиму Віктора Януковича, не порушує статтю 8 Конвенції — попри те, що цей захід тривав майже дев’ять років.
9 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Хоптяр та інші проти України» (заява № 16468/20), встановивши порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя) через неефективне розслідування побиття трьох членів однієї родини.
9 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Барсук та Гиль проти України»
7 липня 2026 року Друга секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Аль-Нашірі проти Литви» (заява № 31908/22), встановивши порушення статті 8 Конвенції (право на приватне і сімейне життя), статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статей 2 і 3 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Протоколу № 6 (заборона смертної кари).
Інтереси заявників у справі представляє адвокат Сергій Заєць, експерт УГСПЛ, та юристи European Human Rights Advocacy Centre (EHRAC).
Про стан сильного душевного хвилювання: проблемні питання кваліфікації та доказування розповіла суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області, викладач Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України Вікторія Бучківська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Алєксєєв підсумовує: якщо раніше в центрі уваги перебувало питання формальної рівності процесуальних прав, то сьогодні визначальним є те, чи забезпечив суд реальний баланс процесуальних можливостей у конкретному провадженні.
Це рішення Великої палати стає провідним прецедентом для всіх справ, де національні системи використовують паралельні кримінальні та адміністративні провадження для покарання складної економічної та фінансової протиправної поведінки — питання, яке регулярно постає в банківському, енергетичному, екологічному секторах та регулюванні конкуренції по всій Європі.
7 липня 2026 року Третя секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Кунстель проти Словенії» (заява № 5257/22), не встановивши порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) у зв’язку з призначенням заявнику безумовного покарання у виді шести місяців позбавлення волі за образу та наклеп.
7 липня 2026 року Третя секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Гюнана проти Болгарії» (заява № 54549/22), встановивши порушення статті 3 Конвенції (заборона катування) як у процесуальному, так і в матеріальному аспекті — через неефективне розслідування побиття заявника в поліції та визнання самого факту жорстокого поводження доведеним.
7 липня 2026 року Велика палата Європейського суду з прав людини ухвалила остаточне рішення у справі «Grande Oriente d’Italia проти Італії» (заява № 29550/17), встановивши 16 голосами проти одного порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до житла) — через обшук приміщень масонської асоціації та вилучення персональних даних понад 6000 її членів парламентською слідчою комісією без достатніх процесуальних гарантій проти свавілля.
