28 травня 2026 року П’ята секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Коваленко проти України» (заява № 21425/18), констатувавши порушення ст. 3 Конвенції — як у матеріальному, так і в процесуальному аспекті. Заявнику присуджено 8 000 євро відшкодування моральної шкоди та 3 000 євро судових витрат.
Однак того ж дня угорські юристи публічно вказали: у адвоката потерпілих немає процесуального права ініціювати арешт — це виключна компетенція прокуратури.
Законопроєкт № 15354, зареєстрований народними депутатами Ярославом Железняком, Анастасією Радіною, Максимом Хлапуком та Іриною Геращенко, продовжує отримувати критику з боку правників.
У Верховній Раді зареєстровано проєкт постанови про звіт ТСК щодо можливих корупційних правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади. Це не законодавча ідея, яку ще належить реалізувати, а результат річної роботи комісії, що має значення незалежно від подальшого голосування у парламенті.
Андрій Левковець — акредитований помічник члена Європарламенту та консультант з питань євроінтеграції піддав законопроєкт № 15343 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення незалежності посади Генерального прокурора» системній критиці за невідповідність як Конституції України, так і реальним вимогам Європейського Союзу.
Публічна риторика ініціаторів — «корупціонери не зможуть переховуватися за армією» та «кінець затягуванню справ», але правовий аналіз пропозиції — значно менш оптимістичний.
У Комітеті Верховної Ради з питань правової політики презентовано аналітичний звіт громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив» щодо роботи конкурсних комісій за участю міжнародних та іноземних експертів в органах судової влади і Конституційному Суді.
Судова практика дедалі частіше фактично ототожнює обґрунтовану підозру з припущенням про можливу причетність особи до кримінального правопорушення.
18 червня 2026 року в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду відбулося засідання у справі № 991/2142/25 щодо Володимира Орлова — колишнього першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації. 11 лютого 2026 року ВАКС ухвалив виправдувальний вирок за ч. 4 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою).
Національне антикорупційне бюро України направило до міністерств та держорганів запити з вимогою розкрити персональні дані засекречених співробітників Служби безпеки України, відряджених до цих відомств.
Служба безпеки України спільно з Національною поліцією викрили адвоката, за версією слідства, на шахрайстві із довгостроковою орендою землі.
17 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 42018000000000488.
Висновок категоричний: документ є неповним, внутрішньо суперечливим і не забезпечує ані гарантованого призначення Генерального прокурора, ані прозорого відбору найкомпетентнішого кандидата.
12 червня 2026 року біля офісу адвоката Богдана Карапиша в місті Ічня Чернігівської області було виявлено предмет, що візуально нагадував бойову гранату. Вибухотехнічна експертиза встановила, що предмет є навчальною гранатою.
Офіс Генерального прокурора повідомив про завершення першого етапу розслідування мережі нелегальних онлайн-казино, що роками функціонували в Україні під брендами «Dragons Gold», «Slotoland» та «Rino». П’ятьом учасникам організованої групи повідомлено про підозру. Серед організаторів схеми, за даними слідства, — чинний адвокат.
