18 червня 2026 року в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду відбулося засідання у справі № 991/2142/25 щодо Володимира Орлова — колишнього першого заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації. 11 лютого 2026 року ВАКС ухвалив виправдувальний вирок за ч. 4 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою). Сторона обвинувачення оскаржила його в апеляційному порядку. Розгляд здійснює колегія у складі головуючого судді Панаіда І.В. та суддів Панкулич В.І. і Глотова М.С.
Про це йдеться.у звіті моніторингової місії IAC ISHR.
Предмет засідання
Засідання було присвячене виключно процесуальному питанню: визначенню обсягу доказів, які підлягають безпосередньому дослідженню апеляційним судом. Оцінки доказів по суті суд не здійснював.
Сторона обвинувачення просила повторно дослідити протоколи НСРД, аудіозаписи та додатки до них, відеозаписи, отримані в ході негласних слідчих дій, матеріали огляду мобільного телефону свідка обвинувачення Гончара О., додатки до протоколів огляду приміщення Дніпропетровської ОДА та адвокатський запит до ТОВ «Альфа ВеаХауз» з пов’язаними розпорядчими документами. Обґрунтування — суд першої інстанції не надав належної оцінки окремим матеріалам провадження.
Позиція захисту: провокація злочину
Центральним аргументом захисту є версія про провокацію злочину. Захисник просив дослідити заяву Гончара О. до правоохоронних органів, стверджуючи, що її зміст може свідчити про зміну характеру домовленостей між учасниками подій та впливати на оцінку достовірності показань свідка. Захист також звертав увагу на тривалі контакти Гончара О. з детективами НАБУ ще до надання ним показань у цьому провадженні, а також на те, що Гончар О. виступав заявником і в інших кримінальних провадженнях.
Окремо захист просив викликати та допитати детектива НАБУ — для з’ясування, чому в ході оперативних заходів не відбулася фактична передача грошових коштів: через відмову Орлова від їх отримання чи з інших причин. Прокурор заперечила проти цього клопотання, зазначивши, що підстав для допиту детектива на стадії апеляційного перегляду немає.
Рішення суду
Колегія задовольнила клопотання обох сторін щодо дослідження письмових доказів. Водночас відмовила у двох позиціях: безпосередньому дослідженні звукозаписів — суд не вважав такий спосіб дослідження необхідним для їх належного сприйняття; виклику та допиті детектива НАБУ — суд не вбачав для цього належних процесуальних підстав. У зв’язку із завершенням відведеного часу засідання відкладено.
Оцінка спостерігачів
Щодо відмови у виклику детектива: сама по собі така відмова на цьому етапі не свідчить про порушення права на справедливий суд. Згідно з практикою ЄСПЛ у справі «Муртазалієва проти Росії» (п. 160), при вирішенні питання про виклик свідка суд оцінює, чи є його показання релевантними і здатними вплинути на встановлення обставин справи, а також чи можуть відповідні факти бути з’ясовані іншими засобами.
Щодо питання провокації: місія наголосила, що доводи про провокацію мають особливе значення — у разі їх підтвердження йдеться не про окремий процесуальний недолік, а про обставину, здатну поставити під сумнів справедливість провадження в цілому. Практика ЄСПЛ послідовно виходить із того, що правоохоронні органи не повинні виходити за межі пасивного розслідування та схиляти особу до вчинення злочину, який інакше не був би вчинений («Раманаускас проти Литви», п. 55). Ці обмеження поширюються і на осіб, які діють за вказівками або під контролем правоохоронців («Helme v. Estonia», пп. 50–51; «Cavca v. the Republic of Moldova», пп. 48–50).
Місія констатувала: за результатами спостереження за цим засіданням зробити висновок щодо наявності або відсутності провокації неможливо — предметом обговорення були виключно процесуальні питання. Остаточна оцінка можлива лише після завершення дослідження доказів та надання судом мотивованої відповіді на доводи захисту.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.