Для крадіжки чи грабежу корисливий мотив не обов’язковий — головне довести умисел безповоротно заволодіти чужим майном

Для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 185, 186, 187 КК та іншими положеннями, що встановлюють відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов’язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, які спонукали особу до таких дій, на їх кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

суди попередніх інстанцій виправдали осіб, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину. Суди вважали, що не доведено корисливий мотив при обвинуваченні у вчиненні грабежу.

Прокурор не погодився із таким твердженням судів і звернувся з касаційною скаргою.

Підстави розгляду кримінального провадження ОП ККС: необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові колегії суддів Першої судової палати ККС від 16.03.2023 у справі № 166/43/22 (провадження № 51-3988км22).

Позиція ОП ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ОП ККС

ОП ККС вказала, що визначальною ознакою викрадення або іншої форми заволодіння майном у злочинах проти власності є бажання винної особи встановити безповоротне фактичне володіння чужим майном, яке дає можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, якими керувалася особа, ставлячи собі таку мету, а також спосіб розпорядження майном після встановлення над ним контролю, не мають значення для кваліфікації діяння.

ОП ККС вважає, що для кваліфікації діяння як викрадення або заволодіння чужим майном визначальним є не корисливий мотив, тобто бажання «збагатитися», а намір особи поводитися з чужим майном як зі своїм власним. Тому для кваліфікації діяння за відповідними положеннями кримінального закону достатнім є встановлення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном.

Мотив, який призвів до формування такого умислу, а також спосіб розпорядження викраденим майном, для кваліфікації діяння значення не мають.

Постанова ОП ККС ВС від 01.06.2026 у справі № 369/11891/22 (провадження № 51-1868кмо25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/137226643

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.