Доктрину фрустрації в англійському контрактному праві обговорили у Центрі правничої лінгвістики Вищої школи адвокатури

Про доктрину фрустрації в контрактному праві розповіла під час заходу з підвищення кваліфікації Салатин Ходжалиєва, адвокат, членкиня Центру правничої лінгвістики Вищої школи адвокатури НААУ.

Лектор зазначила, що варто розуміти поняття правової доктрини в англо-американській правовій системі, яке суттєво відрізняється від сенсу, який вкладають у це поняття українські правники. В англо-американській правовій системі правова доктрина не має академічного чи теоретично-наукового коріння, а є системою принципів та навіть правил, які сформувалися із прецеденту. Для більш засадничого розуміння правової доктрини лектор посилалася на працю «What is Legal Doctrine» Емерсона Тіллера та Франка Кросса:

“Legal doctrine is the currency of the law. In many respects, doctrine, or precedent, is the law, at least as it comes from courts. Judicial opinions create the rules or standards that comprise legal doctrine… Legal doctrine sets the terms for future resolution of cases in an area. Doctrine may take many forms, it may be fact dependent, and therefore limited”.

Серед різноманіття правових доктрин у контрактному праві у рамках вебінару лектор запропонувала учасникам більш детально зупинитись на дослідженні теоретичних та практичних аспектів саме доктрини фрустрації. Серед іншого лектор звернула увагу, що Black’s Law Dictionary надає вичерпне визначення доктрини фрустрації, акцентуючи увагу на основних її ознаках:

The doctrine of frustration is a legal termination of a contract. Forgives non-performance. Except where contract terms override this implied legal provision, it automatically discharges the contract. It is not acceptable as a reason against foreseeable circumstances”.

Характеризуючи доктрину фрустрації, Салатин Ходжалиєва виокремила такі її основні ознаки:

  • 1) фрустраційна подія припиняє контракт (договір) між сторонами, оскільки виконання контракту стає неможливим, незаконним або радикально іншим;
  • 2) фрустрація може бути застосована у зв’язку із непередбачуваними подіями, виникнення яких сторони не могли передбачити в момент укладання контракту;
  • 3) непередбачувана раптова (фрустраційна) подія впливає на можливість виконання сторонами умов контракту;
  • 4) фрустраційна подія виникає вже після того, як сторони уклали контракт;
  • 5) жодна із сторін не порушує контракт; непередбачувана подія знаходиться поза межами розумного контролю сторін.

Лектор зазначила, що доктрина фрустрації сформувалася із судового прецеденту, а саме із справи Taylor v Caldwell [1863]. Сторони уклали договір оренди музичної зали, яка згоріла вщент до того, як у ній мав відбутися перший концерт. Позивачі, Taylor & Lewis, орендар в термінології контракту, звернулися до суду з підстав порушення договору та в якості обґрунтування свого позову посилалися на правило абсолютності зобов’язань, яке сформувалось із принципу римського приватного права pacta sunt servanta (договори повинні виконуватися). Позивачі були переконані у тому, що відповідач несе відповідальність за неможливість виконання основного зобов’язання з надання музичної зали в найм, незважаючи на те, що предмет контракту, музична зала, перестав існувати фізично.

У своєму рішенні суддя Блекберн прокоментував «суворість» цього абсолютного зобов’язання та постановив, що зобов’язання з оренди припиняються відповідно до доктрини фрустрації. Правове обґрунтування цього рішення полягало в тому, що «це було найбільш справедливе рішення та таке, яке мало найбільший сенс з точки зору договірного права». Отже, руйнування об’єкта договору є підставою для фрустрації.

Також під час вебінару лектор навела декілька груп фрустраційних подій, які сформувалися в англо-американській правовій системі, а також приклади кейсів до кожної з груп:

1. Supervening illegality – надзвичайна протиправність, Fibrosa Spolka v Fairbairn Lawson Combe Barbour Ltd [1943];

2. Death/Illness/incapacity – смерть, хвороба, недієздатність, Condor v The Baron Knights [1966];

3. Loss of commercial purpose – втрата комерційної доцільності, Krell v Henry [1903];

4. Impossibility of method – неможливість виконання зобов’язання у встановлений спосіб, Tsakiroglou & Co Ltd v Noblee Thorl GmbH [1961];

5. Pandemic/epidemic – пандемія, епідемія, Salam Air SAOC v Latam Airlines Group SA [2020].

Окрему увагу лектор зосередила на дослідженні відмінностей між доктриною фрустрації та концепцією форс-мажору. По-перше, за характером правових наслідків: форс-мажор звільняє винувату сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання комерційного зобов’язання, що означає, що основне зобов’язання не припиняється, а лише відтерміновується його виконання, водночас як фрустрування контракту має наслідком не тільки звільнення сторони від відповідальності, але й повне припинення основного зобов’язання у зв’язку із неможливістю його виконання. Цікаво, що активно термін «фрустрація» застосовують саме суди Англії та Уельсу, при цьому судові інстанції США замість «фрустрації» частіше оперують такими категоріями, як «неможливість виконання» або «надзвичайна неможливість виконання» комерційних зобов’язань. По-друге, за характером правового регулювання: на відміну від форс-мажору, який не регулюється законодавчими актами та застосовується лише в тому випадку, якщо це прямо передбачили сторони контракту, на доктрину фрустрації можливо посилатись незалежно від змісту умов контракту. Така можливість пояснюється прийняттям відповідного акту – Law Reform (Frustrated Contracts) Act 1943.

Салатин Ходжалиєва проаналізувала групу справ, які розглядалися під час пандемії COVID-19 та звернула увагу, що більшість із спорів, в яких сторони покликалися на фрустраційну подію (пандемію) як на підставу, що унеможливлювала виконання зобов’язань за міжнародними контрактами, закінчувалися не на їх користь. Це пояснюється тим, що в англо-американській правовій системі був вироблений загальний підхід в розгляді таких справ: контракт може бути фрустрований з підстав пандемії COVID-19, якщо він був укладений у період від дати першого повідомлення Китаю про спалах (грудень 2019 року) по 12 березня 2020 року – день, коли Всесвітня організація охорони здоров’я визнала коронавірус глобальною пандемією. У якості прикладу лектор навела справу Bank of New York Mellon (International) Ltd v. Cine-UK Ltd [2021], в якій орендарі не виконували зобов’язання з орендної плати за користування офісним приміщенням з причин невідвідування офісу під час пандемії, при цьому орендарі посилалися на тимчасову фрустрацію контракту як на підставу для припинення зобов’язань з орендної плати. Однак, така правова позиція не знайшла підтримки, та суд відхилив доводи орендарів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.