На круглому столі Національної асоціації адвокатів України, присвяченому судовій експертизі цифрових доказів, експерти профільних науково-дослідних інститутів судових експертиз сформулювали кілька практичних орієнтирів для захисту в справах, де ключовим доказом є аудіо-, відео- чи фотозапис.
Чому копія — вже потенційна підробка
Судовий експерт вищого класу, старший науковий співробітник Львівського НДІ судових експертиз Юрій Харабуга нагадав, що експертиза цифрових записів в Україні почалася з дослідження «плівок Мельниченка» — першого цифрового запису, що потрапив на експертизу, тоді як усі попередні носії були аналоговими. За 25 років ситуація змінилася кардинально: якщо раніше якісна фальсифікація запису вимагала спеціальної звукової лабораторії, то сьогодні, за словами Харабуги, «сфальсифікувати цифровий звукозапис може фактично будь-яка людина» — технології штучного інтелекту дозволяють клонувати голос конкретної особи і вкласти в її вуста будь-які слова, а справжню фразу вирвати з контексту.
Практичний висновок: сторона захисту повинна принципово наполягати на наданні оригіналу запису, а не копії — якщо оригіналу немає, «штучний інтелект може зробити майже все». З відео ситуація дещо простіша: сучасні методи здебільшого дозволяють виявити синтетичне походження зображення, з голосом усе значно складніше. Експерт порадив консультуватися з фахівцем ще до призначення експертизи (а не копіювати типові питання з методичних рекомендацій Мін’юсту) і за потреби призначати комплексну експертизу — не лише відео-, звукозапису та комп’ютерно-технічну, а й телекомунікаційну, щоб перевірити захист обладнання від імітації оригіналу.
Пастка хеш-суми
Завідувачка сектору комп’ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Ольга Брендель пояснила: дослідження копії можливе лише тоді, коли документально й інструментально підтверджена ідентичність копії оригіналу, а для цифрових файлів це доводиться порівнянням контрольних сум (хеш-сум) — якщо вміст файлу не змінювався, хеш-суми оригіналу й копії ідентичні.
Однак сама лише хеш-сума — не панацея. Завідувач лабораторії досліджень цифрових доказів Київського НДІ судових експертиз Євген Тимко навів приклад, важливий для кожного адвоката: зовнішні SSD-накопичувачі мають вбудовані алгоритми оптимізації, тому їхня хеш-сума може змінюватися сама по собі — «якщо диск перевірити повторно, хеш-сума може бути іншою, хоча інформація та сама». Аналогічна проблема з мобільними телефонами: навіть вимкнений апарат Apple продовжує виконувати внутрішні процеси, тому класичний «дамп оперативної пам’яті», звичний для комп’ютерної експертизи, для телефона практичного сенсу не має. Практичний висновок дискусії — хешувати варто не весь пристрій, а конкретні файли доказового значення, визначені після огляду носія за участю фахівця.
Окремо Брендель звернула увагу на процесуальну пастку: адвокат не має права самостійно вимагати від експерта витребувати матеріали в сторони обвинувачення — це прямо заборонено експерту і кодексом, і інструкцією про призначення експертизи; усі об’єкти дослідження заявник повинен надати сам, інакше експертизу не призначать.
Дипфейк: доказу підробки не існує
Найгострішим виявилося питання дипфейків. Тимко визнав відверто: сьогодні у світі не існує жодної валідованої методики, яка б дозволяла об’єктивно довести факт створення запису штучним інтелектом. Сам факт існування технології дипфейк ще не свідчить про штучне походження конкретного запису — і навпаки, справжній запис можна безпідставно поставити під сумнів лише тому, що технічно підробку можливо створити. Додаткова проблема — методи розпізнавання на основі штучного інтелекту самі є «чорною скринькою»: жоден розробник не може до кінця пояснити, чому модель дійшла того чи іншого висновку; у закордонній судовій практиці, за словами Тимка, висновки експертів уже відхиляли саме через застосування такого непрозорого алгоритму.
Показовий приклад, наведений експертом з англійського права: у справі, де експерт застосував автоматизовані методи ідентифікації особи за голосом, суд не прийняв висновок, а сам експерт втратив статус, після чого в Англії на 25 років заборонили використовувати автоматизовану ідентифікацію особи за мовленням у судових експертизах.
Модель для практики: експерт-свідок, а не «папірець»
Тимко порадив орієнтуватися на англійську модель, де експерт — не автор письмового висновку, який просто долучають до справи, а свідок, якого викликають у судове засідання для перехресного допиту: відповідь на живе запитання в залі суду часом важить більше, ніж написано у висновку. Друга вимога — висновок експерта має бути викладений так, щоб його розуміння не потребувало спеціальної підготовки; якщо експерт ховається за професійною термінологією й уникає простих пояснень, це підстава поставити висновок під сумнів у суді.
Тимко також нагадав про можливість звертатися по допомогу до європейської мережі інститутів судових експертиз NFCI, до якої входять чотири українські установи і робочі групи якої публікують кращі практики дослідження цифрових доказів у відкритому доступі англійською мовою.
Значення для адвокатської практики
Дискусія дає захисту в справах з цифровими доказами кілька конкретних процесуальних орієнтирів: наполягати на наданні оригіналу запису, а не копії, і письмово фіксувати відмову в наданні оригіналу; ставити перед експертом нетипові питання, що виходять за межі методичних рекомендацій Мін’юсту, включно з питанням про захист обладнання від імітації оригіналу; вимагати хешування саме доказово значущих файлів, а не пристрою в цілому, з урахуванням того, що хеш-сума SSD-накопичувачів і мобільних телефонів може змінюватися незалежно від зміни змісту; пам’ятати, що обов’язок надати експерту всі об’єкти дослідження лежить на стороні, яка заявляє клопотання про експертизу, а не на самому експерті; і, за наявності підстав сумніватися у висновку щодо автентичності запису (зокрема щодо дипфейків), наголошувати на відсутності у світі валідованої методики виявлення підробки — цей аргумент працює в обидва боки, і на нього може посилатися як сторона, яка заперечує автентичність запису, так і сторона, яка її обстоює.
Довідково
Матеріал відтворює виступи учасників круглого столу Національної асоціації адвокатів України з судової експертизи цифрових доказів: Юрія Харабуги (Львівський НДІ судових експертиз), Ольги Брендель (Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса») та Євгена Тимка (Київський НДІ судових експертиз). Наведені оцінки методик і закордонної практики (включно з прикладом з англійського права) є позицією виступаючих експертів, відтвореною за матеріалом видання, а не самостійно перевіреним автором цієї новини реквізитом судового рішення.
Джерела: Вікторія Якуша, «Закон і Бізнес».
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.