20 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про відшкодування шкоди.
Ухвалою районного суду позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду спочатку було залишено без руху, згодом – повернуто заявнику. Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, виходив із того, що заявник, у визначені апеляційним судом строки не усунув недоліки, зокрема не сплатив судовий збір та не надав апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду з огляду на таке.
Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір»він звільнений від його сплати, а також наведено мотиви, чому не вказано інших учасників справи при поданні апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви.
Застосовуючи положення пункту 1 частини другої статті 4Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, звільнені від сплати судового забору тільки при поданні позовної заяви, а на інших стадіях процесу, тобто за подання апеляційної, касаційної скарг – не звільняються від сплати судового збору.
Верховний Суд зауважив, що законодавець обрав спосіб справляння судового збору із застосуванням процентного співвідношення ставки судового збору в апеляційному та касаційному суді від ставки в суді першої інстанції.
Отже, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», він звільняється від сплати судового збору також і в разі подання ним апеляційної (касаційної) скарги на судові рішення у цій справі.Тому повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору Верховний Суд вважав незаконним та необґрунтованим.
Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху з вказівкою про необхідність зазначення в апеляційній скарзі повного найменування інших учасників справи (для юридичних осіб), їх місцезнаходження. При цьому заявник у зверненні на адресу суду вказав, чому не зазначено інших учасників справи при поданні апеляційної скарги.
ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги дійсно не в повному обсязі виконав вимоги частини першої статті 356 ЦПК України, а саме пункту 2, проте такий недолік апеляційної скарги є незначним, та міг бути усунутий заявником після продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Оскільки визначальним для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 стала несплата судового збору, проте вимога апеляційного суду про сплату судового збору була безпідставною, тому повернення апеляційної скарги лише у зв’язку з невиконання вимог пункту 2 частини першої статті 356 ЦПК України, на думку Верховного Суду, є надмірно формальним.
Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі No 490/2254/20 (провадження No 61-14597св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362756