7 липня 2026 року Друга секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Аль-Нашірі проти Литви» (заява № 31908/22), встановивши порушення статті 8 Конвенції (право на приватне і сімейне життя), статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статей 2 і 3 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Протоколу № 6 (заборона смертної кари).
Хто такий заявник
Абд аль-Рахім Хусейн аль-Нашірі — громадянин Саудівської Аравії єменського походження, якого американська влада вважає однією з найвищих фігур «Аль-Каїди», причетною до вибухів у посольствах США в Східній Африці 1998 року, підриву есмінця USS Cole в Адені у 2000 році (загинули 17 американських моряків) та атаки на французький танкер MV Limburg у 2002 році. Наразі він утримується на військовій базі США в Гуантанамо і очікує суду військовою комісією за звинуваченнями, що передбачають смертну кару.
Суть справи: таємна тюрма ЦРУ на території Литви
Справа стосується так званої програми ЦРУ щодо затримання осіб «високої цінності» (HVD Programme) — таємних операцій з викрадення і транспортування підозрюваних у тероризмі до секретних місць ув’язнення в різних країнах у 2002-2006 роках. Заявник стверджував, що з 6 жовтня 2005 року до 25 березня 2006 року він утримувався в таємній тюрмі ЦРУ на території Литви, відомій за кодовою назвою «Detention Site Violet».
Існування цього об’єкта на території Литви вже було встановлено поза розумним сумнівом у попередніх рішеннях Суду — «Абу Зубайда проти Литви» та «Аль-Хавсаві проти Литви». Спірним у цій справі залишалося одне: чи саме цей заявник утримувався там у зазначений період.
Як Суд встановив факт утримання заявника саме в Литві
Через саму природу таємних операцій ЦРУ прямих доказів присутності заявника в Литві не існує — жодних записів про нього не робилося навмисно. Суд спирався на масив непрямих доказів: розсекречений звіт Сенатського комітету США з розвідки 2014 року, свідчення експертів (зокрема доктора Сема Рафаеля, автора книги «CIA Torture Unredacted»), аналіз польотних даних літаків-«візків» ЦРУ та метадані шифротелеграм зі секретних об’єктів.
Уряд Литви заперечував, наполягаючи, що звіт Сенату згадує п’ять місць ув’язнення заявника після червня 2003 року, тоді як аналіз експертів налічує шість об’єктів, включно з Литвою, — що, на думку Уряду, ставить під сумнів достовірність висновків. Суд відхилив ці заперечення, зауваживши, що розбіжність пояснюється двома різними об’єктами утримання в Гуантанамо, які експерти рахували як один етап.
Суд визнав, що заявник надав переконливі первинні докази (prima facie), внаслідок чого тягар доведення протилежного перейшов на Уряд. Оскільки Литва не забезпечила належного прикордонного контролю над літаками ЦРУ і не надала жодних контрдоказів, здатних спростувати висновки експертів, Суд встановив поза розумним сумнівом: 5-6 жовтня 2005 року заявника перевезли з Румунії до Литви літаком N787WH; з 6 жовтня 2005 року до 25 березня 2006 року він утримувався на об’єкті «Violet» у Литві; 25 березня 2006 року його вивезли з Литви до Афганістану.
Частина скарг визнана неприйнятною через паралельне провадження в ООН
Суд визнав неприйнятними скарги заявника за статтею 3 (у матеріальному і процесуальному аспектах), статтею 5 та статтею 13 у поєднанні зі статтею 3 — оскільки ці ж по суті питання (свавільне затримання, катування, неефективне розслідування) вже розглянула й вирішила Робоча група ООН з питань свавільного затримання у своєму висновку № 72/2022 від листопада 2022 року, визнавши Литву відповідальною за співучасть у програмі екстрадиції. Відповідно до пункту «b» частини 2 статті 35 Конвенції, Суд не розглядає справи, які по суті вже розглянуті іншим міжнародним органом розслідування чи врегулювання.
Порушення статті 8: розлука з родиною через утримання інкомунікадо
Суд встановив, що умови утримання заявника — цілодобове освітлення, повна ізоляція, утримання інкомунікадо — повністю позбавили його будь-якого контакту з родиною. Оскільки литовська влада знала про характер і мету діяльності ЦРУ на своїй території й свідомо співпрацювала в реалізації цієї програми, її відповідальність за порушення статті 8 настає через «мовчазну згоду і потурання» (acquiescence and connivance).
Порушення статті 6: передача на ризик явно несправедливого суду
Суд визнав, що станом на момент вивезення заявника з Литви (березень 2006 року) процедура військових комісій у Гуантанамо не відповідала мінімальним стандартам справедливого суду: комісії не гарантували незалежності від виконавчої влади, не мали законної легітимності (що згодом підтвердив Верховний суд США у справі «Хамдан проти Рамсфелда»), а правила допускали використання доказів, отриманих під тортурами. Суд нагадав власний усталений принцип: допущення доказів, отриманих під катуванням, саме собою є «явною відмовою у правосудді» — оскільки це підриває саму суть верховенства права.
Порушення статей 2 і 3 у поєднанні зі статтею 1 Протоколу № 6: ризик смертної кари
Оскільки проти заявника висунуто звинувачення, що передбачають смертну кару (затверджені 28 вересня 2011 року), а сам судовий процес досі триває, Суд визнав: на момент передачі заявника з литовської території існував суттєвий і передбачуваний ризик застосування до нього смертної кари. Цей ризик, за оцінкою Суду, не зменшився й донині.
Захід за статтею 46: вимога отримати гарантії від США
Суд зобов’язав уряд Литви вжити заходів для усунення ризику застосування смертної кари до заявника — зокрема, отримати від американської влади дипломатичні гарантії того, що смертний вирок щодо нього не буде виконано.
Компенсація
Суд присудив заявнику 30 000 євро моральної шкоди та 10 000 євро судових витрат, які мають бути виплачені безпосередньо його правовому представнику.
Контекст: серія рішень щодо європейських «чорних тюрем» ЦРУ
Це вже четверте рішення ЄСПЛ у справах заявника щодо різних країн-учасниць програми таємних тюрем ЦРУ — після справ проти Польщі (2014), Румунії (2018) та аналогічної справи «Аль-Хавсаві проти Литви» (2024) щодо іншого підозрюваного, який утримувався на тому ж литовському об’єкті одночасно із заявником. Рішення підтверджує і розширює усталену практику Суду щодо колективної відповідальності європейських держав-членів Ради Європи за співучасть у програмі екстраординарних видач осіб терористам-підозрюваним поза межами звичайної правової системи.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.