2 квітня 2026 року П’ята секція Європейського суду з прав людини одноголосно ухвалила рішення у справі «Український та інші проти України» (заяви № 48751/19 та 41 інша), констатувавши порушення ст. 3 і ст. 13 Конвенції (нелюдські умови тримання під вартою та відсутність ефективного засобу правового захисту), а також ст. 34 (перешкоджання праву на індивідуальну заяву) щодо 40 із 42 заявників. Загальна сума присуджених компенсацій перевищує 237 000 євро.
Хто є заявники і що сталося
42 в’язні виправної колонії № 26 «Жовті Води» Дніпропетровської області звернулися до ЄСПЛ у серпні 2019 року. Їхні інтереси представляла Харківська правозахисна група. У липні 2020 року Міністерство юстиції вирішило закрити колонію — у тому числі у зв’язку з неналежними умовами тримання. До кінця 2020 року всіх заявників звільнили або перевели до інших установ.
Умови тримання: цвіль, щури, 8 градусів вночі
Моніторинговий візит ХПГ у березні 2019 року зафіксував умови, які ЄСПЛ кваліфікував як таке, що перевищує неминучий рівень страждань, притаманний ув’язненню.
Серед задокументованих обставин: вологі, цвілаві та холодні дормиторії — вночі температура падала до 8-10°C, взимку до 3-5°C; відсутність гарячої води і обмежений доступ до холодної — через борги за комунальні послуги воду відключали двічі на добу; відсутність питної води — в одному корпусі вона була лише в одному пункті; електрику відключали щодня на кілька годин; туалети без перегородок або з перегородками заввишки 50 сантиметрів, у жахливому санітарному стані; один душ на 50-60 осіб; клопи, таргани, щури; гнила їжа, брудний посуд, відсутність мила і предметів гігієни.
Це підтверджували не лише матеріали ХПГ, а й річний звіт Омбудсмена за 2017 рік і прес-реліз після наступного моніторингового візиту у 2020 році. Міністр юстиції у жовтні 2020 року фактично визнав проблему в інтерв’ю, заявивши: «Це одна з тих тюрем, яку ми закриваємо, бо умови тримання там неналежні».
Уряд намагався заперечити доводи заявників, стверджуючи, що ХПГ фотографувала закриті нежилі приміщення. ЄСПЛ відхилив цей аргумент: держава не вказала, які конкретно фотографії були зроблені в непридатних для перебування місцях, не надала вичерпних даних про житлову площу на особу, а її пояснення щодо ремонту не стосувалися переважної більшості дормиторіїв. Тягар доведення перейшов на уряд — і той його не виконав.
Головна правова новела: тиск на в’язнів для відкликання скарг до ЄСПЛ
Найважливіша частина рішення стосується порушення ст. 34 Конвенції — права на індивідуальну заяву.
Після того, як Суд направив заяви уряду України, адміністрація колонії «Жовті Води» організувала зустрічі з в’язнями — спершу 11 березня 2020 року, потім у серпні того ж року. Аналогічні опитування відбулися і в інших установах, куди заявників перевели. За підсумками цих зустрічей четверо заявників надали письмові заяви, а шестеро — усні про те, що не мають скарг на умови тримання. 26 заявників відмовилися давати будь-які пояснення, і щодо кожного з них було складено офіційний протокол.
Європейський суд з прав людини визнав ці дії перешкоджанням праву на заяву з таких підстав.
По-перше, зустрічі відбулися не з ініціативи в’язнів, а після того, як уряд отримав повідомлення Суду про заяви. По-друге, вони стосувалися виключно заявників — не решти засуджених. По-третє, жоден із заявників не міг обґрунтовано пояснити, чому раптово відмовився від детальних і послідовних скарг. По-четверте, самі умови опитування — комісія з шести старших посадовців без аудіо- чи відеофіксації, без протоколів та без адвокатів — є формою залякування в собі.
Суд підкреслив принципову позицію: якщо уряд вважає, що право на заяву зловживається, єдиним законним шляхом є повідомлення про це Суду — але не самостійне опитування ув’язнених поза будь-яким офіційним провадженням і без процесуальних гарантій.
Особливо обтяжуючою обставиною ЄСПЛ визнав вразливість заявників: більшість із них залишались під виключним контролем тюремної адміністрації ще місяці після першого опитування, а їхні адвокати не були ні запрошені, ні повідомлені.
Процесуальні питання: втрата зв’язку з 37 із 42 заявників
Справа має важливий процесуальний аспект. Троє з чотирьох адвокатів ХПГ, що представляли заявників, фактично припинили участь у провадженні: одна подала заяву про вихід зі справи, двоє просто перестали відповідати на кореспонденцію Суду. ХПГ повідомила, що місцезнаходження одного з них невідоме у зв’язку з війною. Внаслідок цього 37 із 42 заявників втратили зв’язок із Судом.
Європейський суд з прав людини вирішив продовжити розгляд їхніх заяв, незважаючи на втрату контакту, з двох підстав. Перша: справа торкається самої суті системи індивідуальної заяви за ст. 34 — елементу, що виходить за межі інтересів конкретних осіб. Друга: поєднання тиску на заявників, повномасштабного вторгнення Росії, що ускладнило комунікацію, і попередньої участі всіх заявників у провадженні є виключними обставинами, що вимагають продовження розгляду.
Окрема думка судді Сергідеса
Суддя Георгіос Сергідес висловив часткову незгоду за двома питаннями.
По-перше, він розкритикував поглинання скарги за ст. 8 скаргою за ст. 3. На його думку, відсутність приватності в туалеті — перегородки заввишки 50 сантиметрів — є самостійним порушенням ст. 8, і поглинання одного права іншим не має правової підстави у Конвенції.
По-друге, він заперечив проти зменшення суми судових витрат на 30% через те, що заявники подали групову заяву з узагальненим описом обставин без зазначення номерів камер. На його думку, заявники були захищені в суті всіх своїх вимог, ЄСПЛ сам констатував порушення ст. 34 — тобто тиск на заявників, — а зменшення витрат у таких обставинах рівнозначне непрямому покаранню жертв.
Практичне значення
Рішення у справі «Український та інші проти України» є важливим прецедентом у двох площинах.
Перша — умови тримання. Європейський суд з прав людини знову підтвердив системний характер проблеми в Україні, де продовжує надходити значний потік аналогічних заяв. Відсутність ефективного внутрішнього засобу захисту — окремо встановлена підстава для звернення до Страсбурга.
Друга і принципово нова — протидія тиску на заявників. ЄСПЛ чітко встановив: будь-які зустрічі тюремної адміністрації із засудженими, що опитуються у зв’язку з їхніми заявами до Європейського суду з прав людини, без участі адвокатів, без незалежних спостерігачів і без аудіофіксації є формою залякування, що порушує ст. 34 Конвенції — незалежно від того, яких заяв вдалося домогтися від ув’язнених.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.