Про тактику захисту щодо скасування судового рішення через порушення та відмінності в змісті обвинувачення та вироку суду розповів адвокат, автор книг і статей на правову тематику Олег Несінов під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками скасування судового рішення через порушення та відмінності в змісті обвинувачення та вироку суду, а саме:
- 1. Відомості які має містити обвинувальний вирок суду.
- 2. Відомості які має містити обвинувальний акт.
- 3. Межі судового розгляду та джерело з якого суд має отримати відомості про факти та обставини правопорушення, наявні докази, особу обвинувачуваного, та інші.
- 4. Щодо відсутності в обвинувальному акті згадки про цивільний позов, в разі його направлення безпосередньо до суду.
- 5. Неможливість ствердження про формулювання обвинувачення в разі його неконкретності та незрозумілості.
- 6. Щодо вимоги викладати в обвинувальному акті фактичні, а не вигадані обставини кримінального правопорушення.
У рамках характеристики скасування судового рішення через порушення та відмінності в змісті обвинувачення та вироку суду акцентовано на наступному:
- Відомості, які має містити обвинувальний вирок суду
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються:
- формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням:
- місця;
- часу;
- способу вчинення;
- наслідків кримінального правопорушення;
- форми вини;
- мотивів кримінального правопорушення;
- стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність;
- докази на підтвердження встановлених судом обставин;
- мотиви неврахування окремих доказів;
- мотиви зміни обвинувачення;
- підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою;
- обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання;
- мотиви призначення покарання;
- підстави для задоволення або відмови в цивільному позові;
- мотиви інших рішень суду та положення закону, якими керувався суд.
Судова практика:
- ВС/КС № 466/9158/14-к від 01.03.2018 — встановлення мотиву злочину є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони; невиконання цієї вимоги є істотним порушенням КПК та підставою для скасування вироку.
- ВС/ККС № 640/5101/16-к від 29.03.2018 — відсутність у формулюванні обвинувачення мотиву, мети злочину та конкретного місця вчинення робить обвинувачення неконкретним і порушує право на захист.
- Відомості, які має містити обвинувальний акт
Ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити:
- Найменування кримінального провадження та реєстраційний номер;
- Анкетні відомості обвинуваченого;
- Анкетні відомості потерпілого;
3-1) анкетні відомості викривача;
- Дані слідчого та прокурора;
- Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення;
- Обставини, які пом’якшують чи обтяжують покарання;
- Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів до юридичної особи;
- Розмір витрат на залучення експерта;
8-1) розмір винагороди викривачу;
- Дату та місце складення та затвердження.
Також наголошено, що:
- в обвинувальному акті мають бути зазначені саме фактичні, а не припущені обставини;
- мають бути наведені обставини, що пом’якшують покарання;
- має бути визначений розмір шкоди незалежно від наявності цивільного позову;
- формулювання обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим.
Судова практика:
- Роздільнянський районний суд Одеської області від 23.12.2016 у справі № 511/2956/15-к — відсутність у обвинувальному акті обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
- ВС/ККС у справі № 533/951/21 від 26.06.2024 — відсутність цивільного позову не означає відсутності шкоди.
- ВСУ № 5-328кс16 від 24.11.2016 — обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом, який має обґрунтовувати висновки слідства доказами.
- Межі судового розгляду та джерело, з якого суд має отримати відомості
Ч. 1 ст. 337 КПК України встановлює, що: судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Саме обвинувальний акт є джерелом, з якого суд має отримати:
- відомості про факти та обставини правопорушення;
- наявні докази;
- дані про особу обвинуваченого;
- обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання;
- розмір шкоди;
- формулювання обвинувачення.
Суд не може самостійно шукати докази чи виходити за межі обвинувального акта.
Практика ЄСПЛ:
- ЄСПЛ у справах Malofeyeva v. Russia та Karelin v. Russia:
суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право на захист і принцип рівності сторін.
Також наведено рішення КСУ № 16-рп/2009, де зазначено, що судовий контроль має забезпечувати своєчасний захист прав людини.
- Щодо відсутності в обвинувальному акті згадки про цивільний позов у разі його подання безпосередньо до суду
Ч. 1 ст. 128 КПК України дозволяє подати цивільний позов до початку судового розгляду безпосередньо до суду.
Зазначено:
- якщо цивільний позов подано безпосередньо до суду, це означає, що в обвинувальному акті відсутні відомості про нього;
- суд діє в межах обвинувального акта, а тому не може розглядати та задовольняти такий позов;
- це свідчить про невиконання органом досудового розслідування обов’язку встановити розмір шкоди;
- за таких умов обвинувальний акт має бути повернутий прокурору для внесення відповідних відомостей.
Також зазначено, що ч. 1 ст. 128 КПК неоднозначно регулює це питання, тому застосовується ч. 6 ст. 9 КПК та практика ЄСПЛ щодо правової визначеності.
Судова практика:
- справа Shchokin v. Ukraine — юридичні колізії мають тлумачитися на користь особи.
- Неможливість ствердження про формулювання обвинувачення в разі його неконкретності та незрозумілості
У постанові ВС від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к зазначено:
- фабула обвинувачення є фактичною моделлю злочину;
- юридичне формулювання є правовою моделлю злочину;
- фактичні дані повинні давати повне уявлення про всі елементи складу кримінального правопорушення;
- неконкретність формулювання порушує право на захист.
Зроблено висновок:
- якщо обвинувальний акт є неконкретним та незрозумілим, суд не може виконати вимоги закону;
- у такому разі обвинувальний акт має бути повернутий прокурору;
- інакше має постановлятися виправдувальний вирок.
Практика ЄСПЛ:
- Abramyan v. Russia — особі має бути зрозуміло роз’яснено обвинувачення;
- Kaminski v. Austria — особа повинна бути письмово повідомлена про фактичні та юридичні підстави обвинувачення;
- Pelissier and Sassi v. France — детальна інформація про обвинувачення є передумовою справедливого судового розгляду;
- Mattoccia v. Italy — обвинувачений має бути детально поінформований про факти та юридичну кваліфікацію;
- Vashchenko v. Ukraine — обвинувачення є офіційним доведенням до відома особи твердження про вчинення правопорушення.
Судова практика національних судів:
- ВС/ККС № 640/5101/16-к від 29.03.2018 — відсутність мотиву, мети та конкретного місця злочину робить обвинувачення неконкретним;
- Апеляційний суд Херсонської області, справа № 668/11900/15-к від 24.11.2015 — відсутність сформульованого обвинувачення є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
- Щодо вимоги викладати в обвинувальному акті фактичні, а не вигадані обставини кримінального правопорушення
У постанові ВСУ від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16 зазначено:
- обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом;
- він має обґрунтовувати висновки слідчого та прокурора;
- достатність доказів повинна бути підтверджена.
Лектор зазначає:
- факти та обставини можуть встановлюватися лише на підставі доказів (ст. 84 КПК);
- обвинувальний акт має містити посилання на докази;
- прокурор зобов’язаний обґрунтовувати свої твердження;
- відсутність посилань на докази означає, що наведені обставини є припущеннями та домислами;
- це порушує:
- ст. 17 КПК;
- ст. 62 Конституції України;
- ст. 6 Конвенції;
- п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК.
Також зазначено, що підтвердженням фактичності обставин є дотримання вимог:
- ст. 2 КПК;
- ст. 7 КПК;
- ч. 2 ст. 9 КПК;
- ст. 214 КПК;
- ч. 5 ст. 223 КПК.
Невиконання цих вимог є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, а неприйняття такого рішення судом свідчить про істотне порушення кримінального процесуального закону.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.