Про тактику захисту та правові підстави вимагати негайного реагування суду на порушення процедур та прав людини в кримінальному процесі адвокат Несінов

Про тактику захисту та правові підстави вимагати негайного реагування суду на порушення процедури та прав людини в кримінальному процесі розповів адвокат, автор книг і статей на правову тематику Олег Несінов під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками вимагати негайного реагування суду на порушення процедури та прав людини в кримінальному процесі, а саме:

1.Передмова.

2.Аналіз видів бездіяльності та типових обґрунтувань судових ухвал які свідчать про небажання судів негайно реагувати на порушення прав та процедури в провадженні (з власної практики).

2.1. Виправдовування бездіяльності не тією стадією процесу та нібито неможливістю надання оцінку доказам винуватості.
2.2. Типове обґрунтування не реагування судів на неконкретність, несформованість незрозумілість обвинувачення (що порушує право на захист), та його невідповідність вимогам ст.291 КПК.
2.2.1. Приклад не реагування суду навіть в ситуації коли фальсифікації слідства очевидні зі змісту обвинувачення що навіть не потребує дослідження доказів.
2.2.2. Рідкісний випадок коли суди першої та апеляційної інстанції визнали порушення в змісті обвинувального акту на стадії підготовчого судового провадження, що доводить можливість та обов’ язковість такого реагування.
2.3. Типове обґрунтування судом відмови у розгляді скарг на дії, бездіяльність слідчих, прокурорів.
2.4. Практика не застосування судами положень ч.2 ст. 89 та ч.4 ст. 87 КПК та відсутність своєчасного реагування на порушення прав обвинуваченого (підозрюваного), та недопустимість доказів.
2.5. Практика не перевірки судами (слідчіми суддями) наявності доказів що підтверджують обґрунтованість підозри (обвинувачення) при вирішенні питання обрання, продовження запобіжного заходу.

3. Правова позиція сторони захисту щодо спонукання суду до ефективного контролю та своєчасного реагування на порушення в кримінальному провадженні полягає в наступному

3.1. Врахування реальної ситуації у відносинах судів з правоохоронними органами що важливо для побудови правильної тактики дій у відносинах захисника з судом.
3.2. Правові підстави для спростування позиції судів щодо нібито неможливості негайного реагування на порушення з боку правоохоронців з вимогою негайних дій щодо судового контролю за дотриманням прав людини.
3.2.1.Принцип верховенства права (ст.3 Конституції, ст. 8 КПК) Присяга судді, закон «Про судоустрій та статус суддів» та ін. якими встановлено що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (в особі її органів).
3.2.2. п.3.2. Рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 в справі № 1-17/200930 3.2.3. Рішення ЄСПЛ «Волохи проти України» щодо ефективного захисту від зловживань.

4. Висновки та пропозиції.

У рамках характеристики негайного реагування суду на порушення процедури та прав людини в кримінальному процесі акцентовано на наступному:

1. Передмова

Конституція України (ст.3), принцип верховенства права (ст.8 КПК), завдання кримінального процесу (ст.2 КПК), загальні засади (ст.7 КПК), Закон «Про судоустрій та статус суддів» та ст.321 КПК зобов’язують суд діяти виключно у спосіб, передбачений законом, та забезпечувати права і свободи людини.
Людина, її права і свободи є найвищою цінністю, що визначає діяльність держави.
Ключовим є своєчасне і негайне реагування суду на порушення.
Суд повинен:
1. наприкінці розгляду – запобігати незаконному засудженню;
1. негайно – запобігати незаконній підозрі, обвинуваченню та іншим порушенням (ст.2, 7, 8, 87 КПК).

2. Аналіз бездіяльності судів і типових обґрунтувань

2.1. Виправдовування бездіяльності стадією процесу

Суди зазначають, що не можуть оцінювати докази на цій стадії.

Це є маніпуляцією, оскільки:

суд не вирішує питання винуватості;
- але зобов’язаний перевірити наявність доказів обґрунтованості підозри/обвинувачення.

2.2. Нереагування на дефекти обвинувального акту (ст.291 КПК)

Суди стверджують, що акт повертається лише якщо недоліки перешкоджають призначенню розгляду.
Насправді:
- єдина підстава – невідповідність КПК (ст.314 КПК).
Також суди помилково вважають, що:
- прокурор сам визначає формулювання обвинувачення;
- суд не може перевіряти узгодженість фактів і кваліфікації.
Це хибно, оскільки:
- обвинувачення має містити фактичні дані з посиланням на докази (ст.84 КПК).

2.2.1. Приклад очевидної фальсифікації без реакції суду

В обвинувальному акті:

взаємовиключні твердження (бойова зброя vs стартовий пістолет);
- різні версії події (вікно/під’їзд);
- відсутність шкоди при одночасному твердженні про небезпечність.

Суд не реагує навіть на очевидні протиріччя.

2.2.2. Рідкісний випадок реагування судів

Суд першої та апеляційної інстанції:

встановили неузгодженість фактичних обставин і кваліфікації;
- визнали порушення ст.291 КПК;
- повернули обвинувальний акт прокурору.

Це підтверджує:

можливість і обов’язок такого реагування.

2.3. Відмова у розгляді скарг

Суди мотивують:

самостійністю слідчого і прокурора;
- оцінкою доказів лише при вироку.

Маніпуляція:

захист просить не втручання, а розгляд скарг, що прямо передбачено КПК.

2.4. Невикористання ст. 89 і 87 КПК

Суди:

відкладають оцінку доказів до вироку;
- не визнають очевидно недопустимі докази.

Водночас очевидно недопустимі докази мають виключатися негайно.

Не застосовуються:

ст. 87 КПК щодо порушень прав людини (обшук без дозволу, катування, порушення права на захист тощо).

2.5. Неперевірка обґрунтованості підозри при запобіжних заходах

Суди:

не перевіряють наявність доказів;
- не посилаються на них в ухвалах (ст.372 КПК);
- роблять висновки без доказів.

При продовженні запобіжного заходу:

посилаються лише на відсутність змін, замість нової оцінки.

3. Правова позиція сторони захисту

3.1. Врахування реальної ситуації

Суди часто:

не здійснюють контроль;
- проявляють солідарність зі стороною обвинувачення.

Це підтверджується дуже низьким рівнем виправдувальних вироків (~0,2%).

3.2. Правові підстави вимагати негайного реагування

3.2.1. Верховенство права

Людина і її права – найвища цінність.
Суд:
- зобов’язаний негайно реагувати;
- навіть при прогалинах або неоднозначності норм.

3.2.2. Рішення КСУ №16-рп/2009

Судовий контроль:

здійснюється під час досудового розслідування;
- має забезпечувати своєчасний захист прав.

Відстрочка контролю:

порушує право на судовий захист.

3.2.3. Рішення ЄСПЛ «Волохи проти України»

В рішенні «Волохи проти України» ЕСПЛ підкреслив, що національне законодавство повинне передбачати механізм ефективного захисту від зловживань Верховенство права передбачає, що втручання органів виконавчої влади в права осіб підлягають ефективному контролю, який найчастіше повинен здійснюватися судовим органом як мінімум, як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, неупередженості та здійснення належного провадження.

4. Висновки та пропозиції