Грубі висловлювання голови правління Громадської організації “Центр протидії корупції” Віталія Шабуніна щодо Верховного Суду стали приводом для ширшої дискусії про стандарти публічної комунікації громадських організацій, які не лише критикують українську систему правосуддя всередині країни, а й беруть участь у підготовці альтернативних звітів про реформи для європейських інституцій.
Адвокат Станіслав Броневицький звернув увагу, що подібна риторика не є поодинокою: раніше керівник Громадської організації “Фундація “DEJURE” Михайло Жернаков також називав Верховний Суд «конченим». При цьому ЦПК і DEJURE є серед організацій, які спільно готують Shadow Reports – так звані тіньові звіти щодо правосуддя, антикорупції та фундаментальних прав на шляху України до ЄС.
У своєму коментарі Броневицький зазначив, що Шабунін, оцінюючи діяльність Верховного Суду, використовував, зокрема, слова «кінчений», «ці тварини» та «це лайно».
Адвокат відреагував на це вкрай різко, поставивши під сумнів моральне право керівника громадської організації виступати від імені суспільства та одночасно впливати на дискусію про реформування системи правосуддя.
«Випадкове і нікчемне непорозуміння Шабунін, коментуючи в черговому непотрібному інтервʼю діяльність Верховного Суду, використав по відношенню до найвищої судової інституції країни наступні слова: “кінчений”, “ці тварини”, “це лайно”», — написав Броневицький.
Сам коментар адвоката також містить образливі персональні характеристики Шабуніна, Жернакова та інших представників громадського сектору. Тому предметом дискусії тут є не лише допустимість критики Верховного Суду, а загалом стандарт публічної аргументації всіх учасників розмови про судову реформу.
Жорстка риторика щодо Верховного Суду звучить не вперше
Шабунін і раніше використовував гострі формулювання щодо української судової системи.
11 вересня 2026 року, коментуючи скасування Великою Палатою Верховного Суду рішень про звільнення трьох суддів Київського апеляційного суду, щодо яких триває антикорупційне провадження, він назвав ситуацію прикладом того, як «судова мафія» захищає свої «метастази», а представників суддівського корпусу — «чортами в мантіях».
При цьому йдеться саме про публічні оцінки Шабуніна. Винуватість суддів у кримінальному провадженні має встановлюватися судом, а рішення Великої Палати про їх звільнення стосувалися законності відповідної дисциплінарної процедури.
Подібна історія вже виникала і навколо керівника громадської організації DEJURE Михайла Жернакова. У грудні 2025 року ADVOKAT POST звертав увагу на його висловлювання:
«Реформа цього конченого Верховного Суду — у вимогах ЄС починаючи з 2022 року».
Саме ця фраза стала приводом для окремого матеріалу про співвідношення між експертною роллю представників громадського сектору та стилем їхньої публічної комунікації.
Таким чином, нинішня дискусія стосується вже не одного емоційного висловлювання. Йдеться про повторювану практику, коли керівники організацій, що спеціалізуються на питаннях судової реформи й доброчесності, переходять від критики конкретних рішень до максимально негативних характеристик самої судової інституції та її представників.
Верховний Суд формувався за участі громадського сектору
Один із аргументів Броневицького полягає в тому, що новий Верховний Суд, який нині зазнає такої критики, створювався в межах реформи, де суттєву роль відігравав і громадський сектор.
Громадська рада доброчесності брала безпосередню участь у першому конкурсі до Верховного Суду, аналізуючи кандидатів та передаючи ВККС висновки про їх можливу невідповідність критеріям професійної етики й доброчесності.
За офіційною статистикою ГРД, під час першого конкурсу 51 кандидат із негативними висновками Ради припинив участь за рішенням ВККС, ще восьмеро зняли кандидатури самостійно. Водночас частину негативних висновків ВККС подолала, і відповідні кандидати все ж були рекомендовані до призначення. Тобто громадський сектор справді мав інституційно передбачений вплив на перевірку кандидатів. Водночас рішення про рекомендацію кандидатів ухвалювала ВККС, а подальші кадрові рішення — державні органи відповідно до конституційної процедури. Тому відповідальність за результат конкурсу не може бути покладена лише на ГРД або громадські організації.
Від публічної критики — до звітів про виконання Україною умов вступу до ЄС
Найважливіший аспект дискусії полягає в іншому. ЦПК і DEJURE не обмежуються участю у внутрішньоукраїнській дискусії щодо судової та антикорупційної реформ.
У 2024 році Фундація DEJURE, Центр протидії корупції, Автомайдан, Антикорупційний центр «Межа», Міжнародний центр української перемоги, Інститут масової інформації та інші учасники підготували альтернативний звіт щодо виконання Україною зобов’язань у межах переговорних розділів 23 і 24 — «Судова влада та фундаментальні права» та «Юстиція, свобода та безпека».
У 2025 році коаліція продовжила цю роботу. Другий тіньовий звіт був підготовлений DEJURE, ЦПК, Автомайданом, «МЕЖЕЮ», Інститутом масової інформації, Медійною ініціативою за права людини та іншими експертами. Документ презентували в Брюсселі представникам європейських інституцій, держав — членів ЄС і аналітичних центрів.
У вересні 2026 року ті ж організації презентували чергову оцінку прогресу України у сфері правосуддя, антикорупції та фундаментальних прав. У цьому звіті вони, зокрема, оцінили виконання десяти ключових реформ лише у 15% і знову сформулювали власні рекомендації щодо судової та антикорупційної політики. Підготовку документа підтримало Посольство Королівства Нідерландів у межах програми MATRA; сама DEJURE окремо зазначає, що зміст є позицією авторів і не обов’язково відображає позицію Посольства.
Єврокомісія враховує інформацію громадських організацій
Саме тому питання стандартів такої експертизи має вже не лише внутрішнє значення.
У своєму офіційному Ukraine Report 2025 Європейська Комісія прямо пояснює, що готує оцінку України на підставі широкого кола джерел. Серед них — інформація уряду України та держав — членів ЄС, матеріали Європейського парламенту, міжнародних організацій і неурядових організацій, а також результати різних порівняльних оцінок та індексів, особливо у сфері верховенства права. Отже, громадські звіти не є автоматично позицією Європейської Комісії і не мають статусу встановленого нею «доказу». Однак інформація громадських організацій офіційно входить до масиву матеріалів, на основі яких Комісія формує власну оцінку прогресу держави-кандидата. А вже офіційні звіти Єврокомісії містять рекомендації щодо подальших реформ та використовуються в процесі переговорів про вступ. Щорічні узагальнення саме для цього і визначають стан виконання реформ та подальші пріоритети країн-кандидатів.
Броневицький: виникає питання про тих, хто формує експертну картину для Заходу
У цьому контексті Броневицький вважає суперечливою ситуацію, коли представники громадських організацій використовують максимально агресивну риторику щодо українських інституцій і водночас беруть участь у підготовці експертних матеріалів, які презентуються міжнародним партнерам.
Він також звернув увагу на певний парадокс: частина нинішніх критиків Верховного Суду раніше активно підтримувала саму модель судової реформи, в межах якої формувався оновлений ВС.
«Як показує динамічна практика всіх реформ, які адвокатуються такими шкідливими персонажами, — все, до чого вони можуть дотягнутися з черговими реформами, розвалюється і деградує», — заявив адвокат.
Це є оцінкою Броневицького. Водночас самі DEJURE та ЦПК послідовно пояснюють нинішні проблеми Верховного Суду не хибністю самої ідеї реформування, а, навпаки, недостатньою ефективністю перевірки доброчесності, подоланням висновків ГРД і неповнотою подальших змін. Так, DEJURE у власному аналізі стверджує, що серед чинних суддів Верховного Суду залишається значна кількість осіб, щодо яких ГРД або громадські експерти мають застереження. Тому між сторонами фактично існує фундаментальна розбіжність у причинно-наслідковій оцінці результатів реформи.
Критики громадського сектору ставлять питання про якість самих реформаторських моделей та їхніх авторів.
DEJURE і ЦПК, навпаки, наполягають на необхідності подальшого посилення передбачених ними механізмів доброчесності й зовнішньої участі у формуванні суддівського корпусу.
Проблема не в праві критикувати суд
Критика Верховного Суду, його конкретних рішень і навіть загальної ефективності судової реформи є нормальною складовою демократичної дискусії. Так само сама участь громадських організацій у діалозі з Європейським Союзом не є чимось винятковим або проблемним. ЄС прямо визнає роль громадянського суспільства в моніторингу реформ, відновлення та процесу вступу України. Але зі зростанням реального впливу таких організацій зростає і питання про стандарти їхньої роботи. Якщо оцінки громадських організацій використовуються не лише у Facebook чи внутрішній політичній полеміці, а входять до альтернативних звітів, які презентуються європейським інституціям, особливого значення набуває чітке розмежування:
- факту і припущення;
- правового аналізу і політичної оцінки;
- експертного висновку і публічної образи.
При цьому такий стандарт має бути однаковим для всіх учасників дискусії. Різкі персональні характеристики з боку адвоката Броневицького не стають більш доказовими лише тому, що є відповіддю на різкі характеристики Шабуніна чи Жернакова.
Ключове питання — не хто кого образив
Нинішня дискусія тому має значно ширший зміст, ніж обмін образами між представниками громадського та професійного середовища.
Фундація DEJURE на власному сайті визначає своїми напрямами діяльності забезпечення доброчесності суддів, відкритість і ефективність судової влади, правничу освіту та адвокатуру. Вона повідомляє про аналіз тисяч суддів, десятки аналітичних матеріалів та системну адвокаційну діяльність.
ЦПК так само є одним із постійних учасників формування громадської оцінки антикорупційних реформ.
Їхнє право на жорстку критику державних інституцій не викликає сумніву. Але саме через рівень впливу цих організацій виникає інше питання: чи повинні вимоги до доказовості, доброчесності та професійної мови тих, хто оцінює державні інституції для міжнародних партнерів, бути не нижчими за стандарти, яких вони вимагають від самих державних інституцій?
На відміну від взаємних образ, відповідь на це питання має практичне значення. Тіньові звіти продовжують готуватися, представники громадського сектору продовжують презентувати їх у Брюсселі, а Європейська Комісія продовжує використовувати інформацію неурядових організацій поряд з іншими джерелами при формуванні щорічної оцінки України. Тому дискусія про стандарти тих, хто формує ці оцінки, є вже не питанням персональної симпатії до Шабуніна, Жернакова, Броневицького чи Верховного Суду. Це питання якості інформації, на якій будується міжнародний діалог про реформування українського правосуддя.
Читайте також на AdvokatPost
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.