15 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету
Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста
виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа – ОСОБА_3, про визнання членом сім’ї наймача, визнання недійсними розпорядження органу
приватизації та свідоцтва про право власності на житло.
Суд установив, що відповідач є власником квартири, в якій зареєстровані ОСОБА_2 та позивач – племінниця ОСОБА_2. ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 зазначену квартиру.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, задовольнив
позов, зазначивши, що ОСОБА_1 надала докази про те, що на час приватизації спірної квартири у 1994 році вона з 1991 року була в ній зареєстрована та проживала як член сім’ї відповідача відповідно до статті 64 ЖК України, тому під час приватизації квартири були порушені її законні права та інтереси.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення місцевого суду з огляду на таке.
Положеннями абзацу другого частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що до членів сім’ї
наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі
(будинку) разом із наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-
комунального господарства України від 16 грудня 2009 року No 396 (далі –
Положення), передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється у приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника. Таким чином, якщо особа не є наймачем квартири, для її участі у приватизації цієї квартири є необхідною наявність двох умов: 1) статус члена сім’ї наймача; 2) постійне проживання у цій квартирі або збереження за цією особою права на житло.
У справі, що переглядалася, позивач посилалась на те, що вона з 1991 року до лютого 2020 року проживала разом зі своєю тіткою ОСОБА_2 у квартирі як одна
сім’я, майже тридцять років вели спільне господарство, вона сплачувала за комунальні послуги, робила поточний ремонт квартири.
Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного
житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, статті 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені статтею 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже, і право на приватизацію разом з іншими членами сім’ї. Аналогічну норму містить пункт 4 Положення. При цьому у пунктах 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні – у довідці про склад сім’ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім’ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом із ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Суд установив, що ОСОБА_1 з 1991 року до 1998 року була зареєстрована в квартирі як квартирант. Таким чином, хоча на момент здійснення ОСОБА_2 приватизації квартири АДРЕСА_1 (1994 рік) позивач постійно проживала у цій
квартирі, проте вона мала статус квартиранта, а не члена сім’ї наймача квартири.
Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що сам факт
проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі не доводить, що між нею та ОСОБА_2
існували не відносини наймодавця і квартиранта, а саме сімейні відносини, тому
відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 членом сім’ї наймача квартири та задоволення її похідних вимог про визнання недійсними розпорядження відділу
приватизації житла та свідоцтва про право власності на житло.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі No 552/1123/20 (провадження No 61- 3544св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104849782.