Під час заходу з підвищення кваліфікації у Вищій школі адвокатури на тему “Механізми захисту прав дитини у сфері охорони здоров’я”, лектор Лариса Гретченко, адвокат, медіатор, керівник центру “Адвокат дитини”, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, член Комітету з питань гендерної політики, що діє в складі НААУ, тренер курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини», розкрила механізми прав дитини у сфері охорони здоров’я.
Внаслідок того, що дитина є фізично і розумово незріла, то вона потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема, належного правового захисту “до” і “після” народження.
За змістом статті 24 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я.
Сімейний кодекс України покладає на батьків обов’язок піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет та обумовлює реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров’я з дотриманням принципу забезпечення її найкращих інтересів.
Згідно Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.
У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.
Право дитини на життя та охорону здоров’я законодавчо унормовано в Законі України «Про охорону дитинства», за змістом якої кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я. Як правило у сфері медичних правовідносин за участі дитини ми традиційно застосовуємо спеціальне медичне право і базовим є закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
На сьогоднішній день з 2018 року, коли розпочато чергову реформу галузі охорони здоров’я, хочу звернути увагу на важливість застосування у правовідносинах Закону України про Державні фінансові гарантії медичного обслуговування. Адже саме цей закон конкретизує фактично право на реалізацію саме безоплатної медичної допомоги.
Вибираючи механізми захисту прав дитини у сфері медичних правовідносин, також можна використовувати як дієвий ефективний інструмент закон України «Про охорону дитинства».