“Мої речі впаковані”: єврейська адвокат, яка вже втікала з України у 2014 році, знову готується до гіршого

Вікторія Смирнова з єврейської громади Маріуполя вважає, що вона «сидить на бомбі», оскільки єврейські організації готуються до кризи через можливе російське вторгнення.

Про це пише The Times of Israel.

На тлі побоювань чергового російського вторгнення в Україну Вікторія Смирнова каже, що знає, як це бути в зоні бойових дій.

Зараз їй 37 років, вона колись керувала успішною юридичною фірмою в Донецьку на сході України і володіла трьома квартирами. Її чоловік Іван мав постійну роботу інженером.

Все це завершилося в 2014 році, коли підтримувані Росією сепаратисти проголосили незалежність від України та проголосили Донецьку Народну Республіку, а на півночі — Луганську Народну Республіку.

«Було надто небезпечно залишатися», — сказала вона The Times of Israel з Маріуполя, її нинішній будинок знаходиться всього в 20 кілометрах від кордону, який не визнаний міжнародним чином, тобто від так званої “сірої зони”.

«Донецьк обстрілювали з важкого озброєння. Навколо було багато небезпечних озброєних людей, над нашим житловим будинком літали військові літаки», – розповіла Смирнова.

«Нам довелося відразу зібрати речі, коли почалася стрілянина. Ми зібрали крихітну сумку на два тижні і поїхали на одній з двох наших машин».

На цьому фото, взятому з відео та оприлюдненому прес-службою Міноборони Росії в п’ятницю, 4 лютого 2022 року, військові гелікоптери беруть участь у спільних військових навчаннях Білорусі та Росії на Брестському полігоні, Білорусь. Російські та білоруські війська провели спільну бойову підготовку на полігонах у Білорусі. У навчаннях брали участь мотострілецькі, артилерійські та протитанкові ракетні підрозділи, а також екіпажі танків і БТР. (Прес-служба Міноборони Росії через AP)

Провівши місяць у дядька в уже анексованому Росією, але спокійному Криму, сім’я переїхала до Маріуполя, бо Івану запропонував роботу його попередній роботодавець.

Але Вікторія не змогла продовжувати юридичну практику. Більшість її донецьких клієнтів збанкрутіли. Вона вільно володіє англійською, але зараз працює продавцем різноманітних товарів.

Західні країни згортають свої дипломатичні місії в Україні та закликали своїх громадян негайно виїхати, після того, як шалений тиждень дипломатії не зміг заспокоїти одне з найбільш вибухових протистоянь з часів холодної війни.

Вашингтон попереджає, що розгортання Росії вздовж кордону з Україною — за оцінками 130 000 солдатів, підтриманих різними ракетами та танками — було достатнім для початку масштабного вторгнення «будь-якого дня». Американські офіційні особи заявили, що напад, ймовірно, почнеться зі шквалу ракет і бомб.

«Мене дуже лякають усі ці розмови про російське вторгнення», – сказала Смирнова. «Я не розпаковувала ці речі з 2014 року. У ній є всі наші документи та мої коштовності. Якщо щось станеться, я візьму сумку й буду бігти, хоча поняття не маю, куди тікати. Кордон з Кримом закритий, і я не можу повернутися до Донецьку.

«Всі розгублені та налякані», – додала вона. Ми часто обговорюємо, що робити у разі вторгнення. Ніхто нічого не знає. Ми відчуваємо, що сидимо на бомбі».

Смирнова є однією з багатьох біженців з Донбасу, які приєдналися до маріупольської синагоги, яку очолює уродженець Ізраїлю Хабад рабін Мендел Коен.

40-річний Коен двічі з’являвся в ізраїльських новинах — у зв’язку з тим, що заразився COVID-19 і був доставлений до Ізраїлю у важкому стані, а також про нападника з сокирою, який намагався потрапити до його синагоги, але його відбив охоронець.

Маріупольський рабин Мендель Коен. (Девід Вейл)

Він та його дружина Есті живуть у Маріуполі як емісари Хабаду з 2005 року, створивши в місті низку єврейських установ.

2014 і 2015 роки також врізалися в його пам’ять — стрілянина на вулицях і шабаш, під час якого впало на місто 120 ракет.

«Ми все ще чуємо стрілянину та вибухівку», – сказав він. «У нас є люди [у громаді], чиї будинки [на Донбасі] підірвали.

«Тривога є, але не паніка. Люди хочуть зберегти своє повсякденне життя».

Він додав: «У нас є команда волонтерів, яка діє з початку COVID-19. Ми маємо ліки, їжу та обладнання, щоб допомагати.

«Ми слідкуємо за подіями і тісно контактуємо з Єврейським агентством, посольством Ізраїлю та іншими громадами Хабаду», – сказав Коен.

Ізраїль готувався до того, що йому доведеться евакуювати своїх громадян з України по суші через сусідні країни. Міністр закордонних справ Яїр Лапід заявив у суботу ввечері, що Ізраїль повинен бути обережнішим, ніж інші країни, у своїх публічних заявах, оскільки і в Україні і Росії є велика кількість євреїв.

«Частиною нашого завдання є їхній захист, і це вимагає від нас бути більш обережними в такому конфлікті», – сказав він. Але позиція Ізраїлю, як і позиція Заходу, чітка: ми повинні зробити все, щоб уникнути збройного конфлікту між Росією та Україною.

Лапід сказав, що 6050 ізраїльтян зареєструвалися через веб-сайт посольства Ізраїлю, щоб отримувати оновлення та інформацію про надзвичайні ситуації, і що Міністерство закордонних справ підтримує зв’язок з місцевими єврейськими громадами.

християнська допомога

На іншій стороні країни від Коена, у Вінниці, Коен Карльєр зайнятий підготовкою допомоги українським євреям, якщо почнеться повномасштабна війна.

Коен Карльє (праворуч) готує продуктові посилки в Україні. (Світлана Сорока)

«Золоте правило — не панікувати», — сказав Карльє, який керує українським відділенням християн в Нідерландах для Ізраїлю, яке заохочує імміграцію євреїв до Ізраїлю. «Повсякденне життя продовжується в звичайному режимі. Війна, що почалася у 2014 році на сході України, застала нас зненацька. Багато [єврейських] біженців приїхало в різні частини України, і ми не були підготовлені.

«Тепер ми готові, і нам є що запропонувати євреям, які хочуть емігрувати до Ізраїлю, якщо їхні плани будуть зруйновані. Ми облаштували різні місця, щоб на кілька днів без проблем прихистити до 600 людей, а можливо, навіть і на 1000 місць».

Команда з 10 осіб, підтримана десятками волонтерів, зазвичай роздає близько 30 000 продуктових наборів на рік нужденним євреям, багато з яких є літніми людьми, по всій Україні. Цього року планується 40 тис. Починаючи з грудня, організація подвоїла розподіл, частково через важкі зимові місяці, а також для того, щоб одержувачі мали запас їжі на випадок війни.

За словами Карльє, у столиці України Києві рух транспорту значно зменшився. Люди, які можуть собі це дозволити, беруть відпустку і залишають місто зі своїми сім’ями в місця, які можуть бути безпечнішими у випадку російського вторгнення.

«Ми пережили цю війну з 2014 року», – сказала дружина Карльє Айра. «Через день ми чуємо про вбивство солдатів, стрілянину тут чи там. Люди пристосовуються і вчаться жити в такій ситуації.

«Але вони також розуміють, що якщо мова зайде про війну, то вона буде жорстокішою, ніж у 2014 році, з більшою кількістю кровопролиття та руйнувань. У 2014 році ми не були готові. Нам завжди говорили, що Росія, Білорусь і Україна — брати, один народ. У нас не було армії, і на нас напали, просто так. Тепер у нас сильніша армія. Нас забезпечують зброєю. Ми сильніші, і опір буде сильнішим.

«Це будуть не тільки війська, але, можливо, й авіабомбардування. І люди бояться, що це буде відбуватись вже на більшій території. Це буде загрожувати Чорному морю та Одесі. На півночі разом з Білоруссю знаходяться російські війська. Єдине місце, куди залишилося втекти, — це на захід, до Польщі та Румунії. Але чи будуть там раді біженцям, також є великим питанням».

Айра Карльє доставляє допомогу. (Християни для Ізраїлю)

«Але вони також розуміють, що якщо мова зайде про війну, то вона буде жорстокішою, ніж у 2014 році, з більшою кількістю кровопролиття та руйнувань. У 2014 році ми не були готові. Нам завжди говорили, що Росія, Білорусь і Україна — брати, один народ. У нас не було армії, і нас забрали, просто так. Тепер у нас сильніша армія. Нас забезпечують зброєю. Ми сильніші, і опозиція буде сильнішою.

«Це будуть не тільки війська, але, можливо, й авіабомбардування. І люди бояться, що це буде на більшій території. Це буде загрожувати Чорному морю та Одесі. На півночі разом з Білоруссю знаходяться російські війська. Єдине місце, куди залишилося втекти, — це на захід, до Польщі та Румунії, і в цей район. Чи будуть тут раді біженці, також є велике питання».

Сильно відчувався український патріотизм. «Я відчуваю це у відсутності бажання говорити російською. Кілька разів, коли я починаю говорити російською з носієм російської мови з України, вони переходять на українську.

«Цього разу українці набагато менше готові поступатися».