Наявність нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном

22 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі – Міжрайонний ВДВС), Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі – ПАТ «Універсал Банк») та зобов’язання вчинити дії.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначав про те, що на виконанні
Міжрайонного ВДВС знаходились виконавчі провадження No 52666317 та No 52666374 з примусового виконання виконавчих листів у справі No 645/6694/15-ц
про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором та судового збору. У квітні 2016 року
головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру, та про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року No 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон No 1404-VIII) у зв’язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

У грудні 2018 року представник ПАТ «Універсал Банк» повідомив Міжрайонний ВДВС, що заборгованість перед банком погашена в повному обсязі.

ОСОБА_1 подав до Міжрайонного ВДВС клопотання про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі та зняття арешту із зазначеного житла з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої та частини другої статті 39, частини першої статті 40 Закону No 1404-VIII, проте клопотання залишені без розгляду.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, у задоволенні скарги відмовив.

Верховний Суд скасував судові рішення в частині відмови у задоволенні скарги щодо незняття арешту з квартири та задовольнив скаргу в цій частині, визнавши
неправомірною бездіяльність посадових осіб Міжрайонного ВДВС стосовно незняття арешту з квартири ОСОБА_1, накладеного у виконавчому провадженні No 52666374, та зобов’язав державного виконавця зняти арешт з майна боржника у зазначеному виконавчому провадженні з огляду на таке.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження No 52666374
державний виконавець запропонував боржникам добровільно виконати рішення суду про стягнення судового збору та роз’яснив, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати виконавче провадження в примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору та витрат,
пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

У матеріалах справи відсутня інформація, що в період з дати відкриття виконавчого провадження і до дати повернення виконавчого листа, після спливу
строку для добровільного виконання рішення суду, державний виконавець виніс
постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

У виконавчому провадженні No 52666374 про стягнення судового збору з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державний виконавець наклав арешт на квартиру із зазначенням про накладення арешту у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Крім того, державний виконавець також відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа No 645/6694/15-ц про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором. У цьому виконавчому провадженні державний виконавець арешт на майно не накладав, суму виконавчого збору не визначав.

Верховний Суд зауважив, що накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні No 52666374 про стягнення судового збору не є співмірним вартості майна – квартири з розміром судового збору, який необхідно стягнути за цим виконавчим провадженням, враховуючи, що питання щодо виконавчого збору державний виконавець не вирішував відповідно до закону, тобто не виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

Також Верховний Суд погодився з висновками судів в частині того, що оскільки виконавче провадження No 52666374 завершене, повторно виконавчий лист до виконання не пред’явлений, виконавче провадження не відкривалося, тому правові підстави для закінчення цього виконавчого провадження у державного
виконавця відсутні, отже, скарга в цій частині є необґрунтованою.

Щодо скарги в частині відмови державного виконавця зняти арешт, то ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність виконавчої служби за наслідками відмови у задоволенні його заяви про зняття арешту, а не під час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

У випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат,
пов’язаних з його примусовим виконанням, підстав для збереження чинності арешту майна боржника не має. Законом No 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв’язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Тому відмова Міжрайонного ВДВС у знятті арешту та посилання на те, що боржник визнав виконавчий збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, однак у іншому виконавчому провадженні No 52666317 боржник не вчинив всіх виконавчих дій для його фактичного виконання, є необґрунтованими.

Доводи ВДВС щодо несплати ОСОБА_1 виконавчого збору не ґрунтуються на матеріалах виконавчого провадження, у якому накладений арешт на майно
боржника, оскільки питання про стягнення виконавчого збору відповідно до закону державний виконавець не вирішував.

Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі No 645/6694/15-ц (провадження No 61-18160св19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221556