Спір про визначення місця проживання дитини з одним із батьків дуже негативно впливає саме на дитину, тому при визначенні місця проживання дітей їхні інтереси мають першочергове значення.
Про це Павло Пархоменко, суддя, Голова Бахмацького районного суду Чернігівської області повідомив під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури.
Найкраще вирішення спору про визнання місця проживання дитини – не потрапляти доj суду. Дуже важко передбачити результат спору, коли все залежить від обставин, але інтереси дитини повинні бути на першому місці.
В даній категорії справ дуже часто оперують міжнародними стандартами. Міжнародний механізм щодо захисту прав дитини – це факультативний протокол до Конвенції про права дитини, який передбачає механізм, що надає можливість дітям звертатися до Комітету зі скаргами щодо порушень їхніх прав, закріплених в Конвенції та перших двох факультативних протоколах до неї.
Один із принципів забезпечення інтересів дитини є збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною і неблагополучною. У найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Згідно з пунктом 1 статті Конвенції ООН про права дитини – дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь яких дій або рішень, як в державній так і в приватній сфері.
При оцінці та визначенні інтересів дитини необхідно враховувати такі елементи: погляд дитини, індивідуальність, збереження сімейного оточення та підтримання відносин, піклування, захист і безпека дитини, права дитини на здоров’я.
Порядок з’ясування думки дитини:
- дитині, зокрема надається можливість бути вислуханою, безпосередньо або через представника чи відповідальний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства;
- під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію, бесіду з останньою має проводити психолог, який встановлює психоемоційний стан та отримує думку щодо бажання проживати з одним із батьків;
- суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду в домашніх або комфортних для неї умовах.
Разом з тим, згода дитини на проживання одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Особлива увага має бути до інтересів дитини.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків. Якщо дитині виповнилося десять років, то визначається за спільною згодою батьків і дитини. У випадку коли батьки проживають окремо і дитина досягла чотирнадцяти років, вона сама визначає місце свого проживання.
Відповідно Декларації прав дитини від матері малолітню дитину можна забирати тільки у виняткових випадках. Але Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і цінувати.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.