КГС ВС розглянув касаційну скаргу ФОП Чекан С. Б. на постанову Північного
апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі за позовом ФОП Чекан
С. Б. до ПрАТ “СК “УНІКА” про стягнення 2 500 000 грн страхового відшкодування.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ФОП Чекан С. Б. звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ПрАТ “СК “УНІКА” про стягнення страхового відшкодування у сумі 2 500 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО” від 15.11.2016 No 014084/4610/0000182.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ “СК “УНІКА” на користь ФОП Чекан С. Б. страхове відшкодування на суму 2 250 000 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові
відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просила постанову апеляційної інстанції скасувати,
рішення суду першої інстанції залишити без змін. На думку скаржника, посилання суду на те, що накла дення арешту на автомобіль, щодо якого укладається договір страхування, суттєво впливає на визначення ступеня страхового ризику, є безпідставним та не обґрунтованим допустимими доказами. Ані норми Закону, ані умови договору страхування не встановлюють обов’язку страхувальника повідомляти про перебування об’єкта страхування (автомобіля) під обтяженням. На думку позивачки, судом було зроблено помилковий висновок, що обов’язком страхувальника для отримання страхового відшкодування була передача права власності на викрадений транспортний засіб страховику, оскільки страхувальник був зобов’язаний укласти із страховиком виключно договір відмови (абандон) страхувальника від своїх прав на майно, а не договір про передачу права власності на викрадений транспортний засіб. Крім того, вона вважає, що апеляційним судом не здійснено належного тлумачення пункту 10.7 договору страхування.
ОЦІНКА СУДУ
Апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку, що невиконання
страхувальником умов договору є підставою для відмови страховиком у виплаті
страхового відшкодування згідно з пунктом 11.1.6 договору страхування, та правильно відмовила у задоволенні позову.
Аргумент скаржника про те, що ні норми Закону, ні умови договору страхування не передбачають обов’язку страхувальника повідомляти про перебування об’єкта страхування (автомобіля) під обтяженням, є неспроможним, оскільки статтею 21 Закону, пунктом 6.3.2 договору страхування передбачено обов’язок страхувальника при укладенні договору надати страховику інформацію про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеня страхового ризику, та надалі інформувати страховика про будь-яку зміну ступеня страхового ризику. Поряд з цим відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку є підставою
для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 04.03.2020 у справі No 914/1495/18 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/88149769.