Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків судів
попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,
просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК і звільнити його від відбування покарання з випробуванням. На обґрунтування своїх вимог захисник вказує про те, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, відшкодував усі
завдані потерпілій збитки, за період розгляду цього кримінального провадження
до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався. Звертає увагу на позицію потерпілої, яка не має до нього претензій матеріального та морального характеру і просила суворо не карати ОСОБА_1.
Позиція ККС: змінено вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у частині призначення ОСОБА_1 основного покарання. Звільнено ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного основного покарання.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС обставини кримінального
провадження, а також дані про особу засудженого такими, що дають підстави для застосування до засудженого ст. 75 КК, тобто для звільнення останнього від відбування основного покарання з випробуванням.
Суди попередніх інстанцій констатували, що під час ДТП потерпіла ОСОБА_2
перебувала в стані середнього ступеня алкогольного сп’яніння та, знаходячись
на дорозі, могла створювати небезпеку для руху водія автомобіля – ОСОБА_1,
який рухався із дозволеною на цій ділянці дороги швидкістю, не перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Хоча в діях ОСОБА_1 убачається порушення ПДР, які знаходяться у причинному
зв’язку з наслідками, що настали, однак неправомірна поведінка потерпілої ОСОБА_2, яка, будучи пішоходом, має не лише права, а й обов’язки, які повинна суворо виконувати, також відіграє значну роль під час встановлення конкретних обставин справи та, в подальшому, під час застосування до засудженого заходів кримінально правового впливу.
Той факт, що небезпеку для руху, а саме – перебування пішохода в стані
алкогольного сп’яніння на проїжджій частині дороги, створено внаслідок власної
протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР, однак така обставина повинна бути врахована судами під час обрання заходів кримінально правового впливу у сукупності із іншими обставинами та даними про особу засудженого.
В цьому кримінальному провадженні колегія суддів ураховує конкретні обставини події ДТП, встановлені судами попередніх інстанцій (відсутність факту
перевищення дозволеної швидкості руху засудженим, неперебування його в стані алкогольного сп’яніння, поведінку та стан алкогольного сп’яніння потерпілої), а також відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність
обставин, що пом’якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину (відшкодування завданої шкоди), дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, а також те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні
дані про притягнення ОСОБА_1 до будь-якого виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної) після вчинення ДТП, тобто протягом більше,
ніж 5 років.
Також суд враховує поведінку засудженого, який як у суді першої, так і апеляційної інстанцій виражав щирий жаль з приводу того, що за його участі сталася ДТП і ще до постановлення вироку відшкодував потерпілій стороні всі завдані збитки, що підтверджується наявною у матеріалах кримінального провадження нотаріально засвідченою заявою потерпілої про відсутність претензій майнового та немайнового характеру до засудженого.
Детальніше з текстом постанови ВС від 08.09.2022 у справі No 297/1253/17 (провадження No 51-1171км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106243395.