Дарина Кравчук, доктор філософії в галузі права, адвокат, директор ЮК КДВ, провела у Вищій школі адвокатури вебінар НААУ на тему: «Відшкодування шкоди, завданої війною».
Відшкодування шкоди, починаючи з 2014 року та після 24 лютого 2022 року, є абсолютно різними механізмами.
Починаючи з 2014 року громадяни, які втратили близьких родичів в зоні проведення АТО (ООС), зазнали каліцтва, збитків через знищене/пошкоджене майно, почали масово звертатись до судів із вимогою про відшкодування майнової, а також моральної шкоди, завданої терористичним актом.
Відповідачами у таких справах виступала Україна в особі КМУ і Державної казначейської служби та РФ в особі посольства РФ в Україні.
У подібних справах, на Позивача покладався обов’язок доведення наступного:
- факт завданої шкоди терористичним актом чи проведенням АТО;
- причинно-наслідковий зв’язок між обстрілами, названими терористичними актами та завданою шкодою.
Найчастіше доведення вищезазначених фактів ґрунтувалося на таких доказах:
- акти про пожежу,
- акти обстеження пошкодженого або зруйнованого майна (житла) з відповідною фіксацією пошкоджень та їхніх причин,
- документи, що посвідчують право власності,
- заява про злочин за ст. 258 Кримінального кодексу України
- висновки судово-будівельної експертизи,
- акти про непридатність житла для подальшої експлуатації.
Після 24 лютого 2022 року постали нові виклики, пов’язані з необхідністю відшкодування шкоди, що пояснюється масштабністю заподіяної шкоди. Розглядаючи питання відповідальності, лектор звернула увагу на нормативний компонент.
У розрізі міжнародно-правового аспекту зазначено ст. 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі та ст. 91 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, що встановлюють відповідальність для воюючої сторони у вигляді відшкодування збитків.
У розрізі національно-правового аспекту наголошено на ст. 5 ч. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст. 5 ч. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Серед шляхів захисту порушеного права після 24 лютого 2022 року виокремлено звернення:
- до Європейського суду з прав людини проти рф;
- до суду України проти рф;
- до Комітетів ООН проти рф.
Кожен вищезазначений шлях має свої проблемні особливості.
Наприклад, серед проблемних аспектів звернення до ЄСПЛ відзначено:
- строк подачі заяви: 4 місяці від дня порушеного права, але не пізніше 16 січня 2023 року;
- докази щодо права власності на пошкоджене майно;
- докази щодо факту руйнування чи пошкодження майна (акт про пошкоджене/зруйноване майно; акт про пожежу тощо);
Крім того, подана до ЄСПЛ заява має відповідати критеріям прийнятності. Одним із таких критеріїв є необхідність вичерпання національних засобів правового захисту. Однак, як зазначає Дарина Кравчук, поруч з цим на практиці виникало питання, як подати заяву до ЄСПЛ одразу, якщо скористатися засобами національного правового захисту неможливо. У такому разі наявність адміністративної практики (докази «адміністративної практики»: публікації офіційних ЗМІ рф, цитати з промов високопосадовців рф, публікації авторитетних іноземних ЗМІ тощо) виключала відповідність критерію вичерпання національних засобів правового захисту. Адміністративна практика охоплювала два елементи:
- Повторюваність дій;
- Офіційне толерування.
Розглядаючи питання звернення до національних судів з позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, лектор сфокусувала увагу на судовому імунітеті. Згідно, Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 передбачено, що Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Серед можливих відповідачів у справах за позовами до російської федерації у світлі судової практики виокремлено:
- держава рф (наприклад, Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2022 року у справі № 405/5528/22, Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.01.2023 року у справі № 398/3995/22, Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2022 року у справі № 496/359/22);
- рф в особі посольства рф в Україні (наприклад, Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.11.2022 року у справі № 740/2058/22, Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.10.2022 року у справі № 344/10421/22 тощо). Проте, варто зауважити, що 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з рф, внаслідок чого посольство рф в Україні припинило свою роботу. Отже, на думку лектора, зазначати віповідачем рф в особі посольства рф в Україні є недоцільним.
- рф в особі міністерства юстиції рф (наприклад, Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2023 року у справі № 357/9325/22);
- рф в особі генеральної прокуратури рф (наприклад, Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2022 року у справі № 925/903/22).
Інколи у подібних справах третьою особою зазначають федеральне казначейство рф (наприклад, Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2022 року у справі № 212/3718/22).
Як зазначає Дарина Кравчук, жоден з вищенаведених відповідачів не був визнаний Судом неналежним, тому позивач може обрати звернення з позовом до будь-кого з означених відповідачів, який позивач вважає найбільш обґрунтованим.
Отже, до якого суду варто звертатися?
- Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди (ч. 3 ст. 28 ЦПК України).
- Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися також за місцем заподіяння шкоди (ч. 6 ст. 28 ЦПК України).
- Позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред’являтися також за місцем проживання чи перебування позивача (ч. 17 ст. 28 ЦПК).
Чи потрібно сплачувати судовий збір?
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно (п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 2 ст. 129 ГПК України).
За даними Опендатабот станом на початок 2023 року на розгляді національних судів перебувають 209 справ щодо відшкодування росією майнової та/або моральної шкоди українцям та українським компаніям. Деякі з них перебувають на стадії апеляції. Більшість справ, поданих на апеляцію, перебували на розгляді перших інстанцій до повномасштабного вторгнення та позовні вимоги в них були незадоволені. Натомість майже усі позови, подані після 24 лютого 2022 року, суди задовольняють у повному обсязі — за умови, якщо розмір завданих майнових збитків та моральної шкоди доведено.
Особливу увагу лектор звернула на можливість захистити порушене право шляхом звернення до комітетів ООН. Договірними органами по правах людини ООН є комітети незалежних експертів, які наглядають за виконання основних міжнародних договорів у сфері прав людини.
Серед особливостей Комітетів виокремлено наступні:
- Держави повинні ратифікувати відповідні міжнародні договори, щоб юрисдикція Комітетів розповсюджувалась на неї, тому не у всі Комітети можна подавати повідомлення (скаргу) проти рф;
- З 9 існуючих комітетів, індивідуальні скарги проти рф можна подавати лише у 4 (Комітет по правах людини (КПЛ), Комітет проти катувань (КПК), Комітет про ліквідацію дискримінації відносно жінок (КЛДЖ), Комітет із ліквідації расової дискримінації (КЛРД));
- Не можна одночасно подавати скарги і в ЄСПЛ, і в Комітети ООН. Проте, якщо заява в ЄСПЛ визнана неприйнятною, звернутися до Комітетів ООН дозволено;
- Комітети ООН мають статус квазісудових міжнародних органів, а тому їхні рішення не мають статусу рішення суду та не є обов’язковими до виконання.
Щодо порушень під час збройного конфлікту найбільш релевантним є звернення до Комітету з прав людини та Комітету проти катувань.
До особливостей звернення до комітетів ООН належать такі:
І. Строки звернення:
- Комітет з прав людини– 5 років після вичерпання національних засобів правового захисту або від дня порушення права.
- Комітет проти катувань – офіційного строку не існує, але якомога швидше з моменту вичерпання національних засобів правового захисту або від дня порушення права.
ІІ. Форма звернення: формуляр, що заповнюється однією з офіційних мов ООН: англійською, російською, французькою, іспанською або китайською.
ІІІ. Умови прийнятності:
- Належна держава-відповідач;
- Особа є жертвою порушення;
- Повідомлення не є анонімним;
- Заявлено та обґрунтовано порушення прав за Пактом або відповідною Конвенцією;
- Повідомлення не є зловживанням правом на його подання, включаючи термін звернення;
- Це ж питання не розглядається відповідно до іншої міжнародної процедури розгляду або врегулювання;
- Вичерпання національних засобів захисту або наявність адміністративної практики (в розумінні ЄСПЛ).