Судді Верховного Суду взяли участь у форумі «Banking & Compliance 2021».
Про це повідомляє прес-служба Судової влади.
Василь Крат виступив із доповіддю «Недійсність у фінансово-банківській сфері». Він зазначив, що фактично в кожній другій справі, яку розглядає КЦС ВС, тією чи іншою мірою порушується питання недійсності правочинів. Доповідач умовно поділив таку недійсність на позитивну (коли захищаються права та інтереси, наприклад визнається недійсним фраудаторний правочин) і негативну (питання про недійсність ініціюється з метою «знищення» юридичного факту, щоб не виконувати обов’язки, які він породив) та зауважив, що сторонам у фінансово-банківських відносинах – і вкладникам чи позичальникам, і банкам не вистачає доброї совісті (bona fides). «Касаційні суди намагаються допомогти учасникам обороту діяти добросовісно», – сказав суддя КЦС ВС.
Як приклад він навів постанову Об’єднаної Палати КЦС ВС від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), в якій зроблено висновок, що недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Також Василь Крат указав на кілька постанов Великої Палати ВС, у яких зроблено висновки, що позовна вимога про визнання правочину нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, оскільки не призведе до реального відновлення його порушених прав.
Водночас він сказав про презумпцію правомірності правочину, про що зроблено висновок у постанові ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18). А в постанові ОП КЦС від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) ідеться про обов’язковість договору. Крім того, у постанові КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 зроблено висновок про тлумачення правочину на користь його дійсності.
Доповідач приділив увагу й питанню належності відповідача у спорах про недійсність правочину, зокрема визначенню належного складу співвідповідачів, і зазначив, що на рівні касаційної інстанції часто з’ясовується, що позов пред’явлено тільки до однієї особи, хоча договір укладено з кількома тощо.
Також Василь Крат порушив питання, яким вимогам має відповідати зміст правочину та на який момент він повинен відповідати цим вимогам. «Ніби очевидно, що підстава недійсності правочину має існувати на момент його вчинення, а не з’явитися потім, наприклад внаслідок зміни законодавства. Однак це питання виникає при розгляді тих чи інших справ», – сказав він.