Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій платника з контрагентами-нерезидентами не можуть ґрунтуватися лише на відомостях із неофіційних інтернет-ресурсів щодо статусу таких компаній. У разі наявності належно оформлених первинних документів, підтвердження реєстрації нерезидентів, здійснення ними господарської діяльності та проведення розрахунків через банківські установи податковий орган зобов’язаний довести нереальність господарських операцій належними та допустимими доказами. Припущення та неперевірена інформація з мережі Інтернет не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов’язань і застосування штрафних санкцій.
02 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ТОВ «Одемара» на постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 420/21469/25 за позовом ТОВ «Одемара» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
За результатами документальної планової виїзної перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій платника з компаніями-нерезидентами (Сейшельські острови та Грузія), яким товариство надавало послуги з морського агентування морських суден у 2023–2024 роках. На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, якими донарахував товариству понад 90 млн грн податку на прибуток і застосував штрафні санкції за нескладання та нереєстрацію накладних із ПДВ на суму понад 20 млн грн. Податковий орган дійшов висновку про фактичне нездійснення нерезидентами діяльності, покликаючись на інформацію з відкритих інтернет-джерел, згідно з якою компанії-нерезиденти мають статус «неактивних» або «інформація відсутня». На думку податкового органу, отримані кошти від нерезидентів не пов’язані з наданням послуг агентування, а тому підлягають оподаткуванню як інші доходи. Платник стверджував, що усі операції є реальними, підтвердженими належно оформленими первинними документами (номінаціями, дисбурсментськими рахунками, маніфестами, коносаментами, банківськими виписками тощо), які містять обов’язкові реквізити, а також докази реєстрації та діяльності нерезидентів (свідоцтва про реєстрацію, сертифікати, банківські листи).
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 жовтня 2025 року задовольнив позов, визнавши протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Суд першої інстанції вказав, що висновки акта перевірки мають характер припущень, не підтверджені належними доказами, а платник надав достатній обсяг первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій.
П’ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інформація з інтернет-джерел про неактивний статус нерезидентів є достатньою для визнання операцій сумнівними для оподаткування.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржуване судове рішення та залишивши чинним рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Для цілей податкового обліку визначальним є реальний характер господарської операції та фактичне настання її правових і економічних наслідків, а не формальні припущення щодо діяльності контрагента чи відомості з неофіційних джерел.
Відомості, отримані з відкритих інтернет-ресурсів, інформаційних сайтів чи інших неофіційних джерел, самі по собі не є належним і достатнім доказом нереальності господарських операцій або відсутності діяльності контрагента. Такі дані мають допоміжний та орієнтовний характер і підлягають перевірці шляхом отримання офіційної інформації з передбачених законом джерел.
Саме контролюючий орган зобов’язаний доводити правомірність прийнятого рішення та нереальність господарських операцій. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а не припущеннями, імовірними висновками чи неперевіреною інформацією. Належним підтвердженням реальності господарських операцій є первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства та такі, що містять достатні відомості про зміст операції, її обсяг, учасників і результати виконання. У випадку відсутності обґрунтованих зауважень до таких документів вони мають пріоритетне доказове значення при вирішенні податкових спорів.
Надання платником податків належно оформлених первинних документів, документів щодо правосуб’єктності контрагента, а також доказів фактичного виконання операцій і проведення розрахунків є достатньою підставою для підтвердження реальності господарських відносин, якщо контролюючий орган не довів протилежне в установленому законом порядку. За таких обставин висновки про безпідставне формування податкових показників не можуть ґрунтуватися лише на непідтверджених сумнівах щодо діяльності контрагента. У разі виникнення сумнівів щодо діяльності контрагента-нерезидента контролюючий орган зобов’язаний вживати визначених законодавством заходів для отримання достовірної інформації, зокрема шляхом міжнародного обміну податковою інформацією або звернення до компетентних органів відповідної іноземної держави.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 02 червня 2026 року у справі № 420/21469/25 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137166788
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.