12 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді після перерви відбулося продовження судового засідання, розпочатого 11 червня, у кримінальному провадженні щодо Германа Галущенка, якого підозрюють за частиною 2 статті 255 та частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України — участь у злочинній організації та легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Засідання головував суддя Ногачевський В.В.; за перебігом спостерігали представники моніторингової місії IAC ISHR.
Відвід судді й спроба продовжити розгляд увечері
Заявлений напередодні стороною захисту відвід судді Ногачевського суд вирішив наприкінці робочого дня 11 червня — у задоволенні відмовлено. Одразу після цього суд спробував того ж дня, орієнтовно о 17:30, продовжити розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання Галущенка під вартою. Секретар судового засідання намагалася зв’язатися із захисниками, однак частина адвокатів на той момент уже залишила приміщення суду, окремі не одразу відповіли на дзвінки, а інші повідомили про неможливість прибути й просили перенести розгляд на наступний день; захист також подав клопотання про відкладення о 18:30.
12 червня головуючий суддя детально виклав під запис обставини цих спроб — зокрема зміст окремих повідомлень між секретарем і захисниками з точним часом надсилання й отримання. Сторона захисту заперечила проти такого підходу, наполягаючи, що ця комунікація мала позапроцесуальний робочий характер, а попередня ухвала про тримання під вартою на момент спроби ввечері 11 червня ще не закінчувала свою дію, тож невідкладної потреби у продовженні саме того вечора не було.
«Може вони втічуть»: дискусія щодо захисника БВПД
Окрему дискусію викликало залучення до провадження захисника через систему безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) — поряд із чотирма захисниками за договором. Адвокат, призначений центром БВПД, поцікавився можливістю припинити участь з огляду на присутність договірних захисників. Головуючий суддя відповів відмовою, обґрунтувавши це обставинами навколо спроби організації засідання ввечері 11 червня, і буквально заявив: «Я за їх поведінку ручатись не можу… може вони втечуть» — після чого вирішив зберегти участь захисника БВПД поряд із захисниками за договором.
Моніторингова місія IAC ISHR звертає увагу, що залучення захисника БВПД покликане гарантувати безперервність права на захист там, де це об’єктивно необхідно, однак висловлене судом припущення про можливу недобросовісну поведінку договірних захисників за відсутності встановлених фактів, які б це підтверджували, може сприйматися як критична оцінка їхньої професійної діяльності. За позицією моніторингової місії, це актуалізує стандарт зовнішньої безсторонності суду, сформульований ЄСПЛ у справі Kyprianou v. Cyprus [GC]: вирішальне значення має не лише фактична неупередженість, а й те, чи існують обставини, здатні викликати об’єктивно виправдані сумніви в ній (§118), а поведінка судді в конкретній справі сама по собі може породжувати такі сумніви, якщо створює враження попередньо сформованого ставлення до учасників провадження (§121).
Аргументи обвинувачення щодо продовження тримання під вартою
За версією сторони обвинувачення, Галущенко був залучений як пособник до легалізації коштів, отриманих, за версією слідства, у межах діяльності організованої групи, пов’язаної зі встановленням контролю над окремими процесами у сфері енергетики України. Прокурор послався на результати НСРД, що фіксують фінансові операції на мільйони доларів США, листування й документи про перекази через різні платіжні системи, а також на фрагменти комунікацій, де Галущенко, за версією обвинувачення, фігурував під псевдонімами «Професор» та «Сигізмунд».
Обґрунтовуючи ризики, прокурор послався на тяжкість можливого покарання, проживання членів родини Галущенка за кордоном, 58 попередніх перетинів державного кордону, наявність законних підстав для виїзду, значні фінансові ресурси родини та відсутність офіційного працевлаштування — як підстави ризику переховування; на використання спеціальних технічних засобів проти негласного контролю та спеціально виготовленого телефону для конфіденційних зустрічей — як підстави ризику знищення доказів; а також на ризики незаконного впливу на свідків і вчинення нових правопорушень.
Позиція захисту
Захист звернув увагу, що Галущенко перебуває під вартою вже близько семи місяців, а з моменту останнього продовження строку сторона обвинувачення не навела нових доказів. Адвокати поставили під сумнів спосіб представлення прокурором матеріалів — за їхніми твердженнями, оголошуючи листування, прокурор у низці випадків надавав йому тлумачення, яке не випливало безпосередньо з тексту, при цьому захист не мав доступу до стенограм для самостійної перевірки; спостерігачі IAC ISHR зафіксували епізод, коли прокурор уточнив формулювання саме після зауваження захисту.
Щодо псевдонімів захист навів досліджений під час засідання відеозапис, у якому Ігор Миронюк повідомив, що не називав Галущенка «Професором», і просив витребувати матеріали НСРД та допитати детектива НАБУ щодо підстав такого висновку — суд у цьому відмовив. Щодо листування про умови тримання в СІЗО одного з керівників підрозділу НАБУ захист наполягав, що воно свідчить лише про обізнаність Галущенка (який на той момент обіймав посаду Міністра юстиції, до сфери управління якого належать СІЗО), а не про незаконний вплив, і послався на відповідь на адвокатський запит про те, що ув’язненого утримували окремо саме через його посаду в НАБУ. Захист також припустив можливий зв’язок провадження з конфліктом між Галущенком і представниками НАБУ та звернув увагу на публікації НАБУ, які, на його думку, могли створювати враження про винуватість до вироку.
Захист заперечив ризик впливу на свідків (клопотання не називає конкретних осіб), ризик перешкоджання провадженню (квартира, на яку посилається обвинувачення, підозрюваному не належить; документи для виїзду вже вилучені; телефон — у розпорядженні слідства), ризик нового злочину (діяльність організації, за твердженням захисту, припинена, майно вилучене, підозрюваний не має владних повноважень) і ризик переховування (подружжя розлучене, тому проживання колишньої дружини й дітей за кордоном не свідчить про намір Галущенка виїхати).
Рішення суду
Суд відмовив у витребуванні матеріалів НСРД і додатків до них та в допиті детектива НАБУ, віднісши це до розгляду провадження по суті. Клопотання прокурора про продовження тримання під вартою задоволено частково: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено з альтернативою застави в розмірі 150 млн грн (зменшеної із заявлених раніше 200 млн грн) та покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов’язків.
Оцінка моніторингової місії: ризики, доступ до доказів і застава
За оцінкою IAC ISHR, вирішальне значення для продовження тримання під вартою має не формальна наявність ризиків, а їх актуальність, конкретність і належне підтвердження на момент ухвалення рішення; сторони представили дві взаємовиключні версії, а практика ЄСПЛ виходить із того, що зі спливом часу сама обґрунтована підозра перестає бути достатньою підставою для тримання під вартою — органи влади повинні наводити додаткові, актуальні й індивідуалізовані підстави (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC], §§87–91; Ignatov v. Ukraine, §§41–42; Orlovskiy v. Ukraine, §§75–76; Borisenko v. Ukraine, §§49–50).
Щодо доступу захисту до матеріалів обвинувачення місія посилається на A. and Others v. the United Kingdom (§223): навіть за наявності обмежень доступу до окремих матеріалів особа не повинна бути позбавлена реальної можливості оспорити законність тримання під вартою. Щодо застави IAC ISHR наголошує, що вирішальне значення має не номінальна сума, а її фактична доступність для підозрюваного — застава не повинна встановлюватися на рівні, що фактично унеможливлює звільнення (Bluks Savickis v. Latvia, §37; Istomina v. Ukraine, §25). Щодо публічних заяв про можливу винуватість до вироку місія посилається на Arapi v. Albania (§86) та Haarde v. Iceland (§94): органи влади повинні утримуватися від заяв, що створюють враження доведеності вини до встановлення її судом.
За сукупністю зафіксованого місія IAC ISHR дійшла висновку про наявність окремих ознак автоматичного підходу до продовження тримання під вартою: не зафіксовано належного обґрунтування неможливості альтернативних, не пов’язаних із позбавленням свободи заходів, незрозумілі критерії зміни розміру застави з 200 до 150 млн грн, а відмова у витребуванні матеріалів у поєднанні з обмеженою можливістю захисту їх перевірити може свідчити про ознаки порушення принципу рівності сторін і права на захист за статтею 6 Конвенції. Місія рекомендувала подальший моніторинг справи.
Значення для адвокатської практики
Матеріал ілюструє два практичні орієнтири для захисту у справах з продовженням тримання під вартою: по-перше, аргумент про застосування судом дедалі більш формального, «автоматичного» підходу до продовження варти набуває ваги саме тоді, коли поєднується з відсутністю нових доказів з моменту попереднього продовження, невитребуванням матеріалів, на яких ґрунтується позиція обвинувачення, і незрозумілими критеріями визначення розміру застави; по-друге, зауваження судді щодо ймовірної поведінки конкретних захисників за договором («може вони втічуть») за відсутності підтверджених фактів — самостійний і придатний до фіксації аргумент щодо зовнішньої безсторонності суду за стандартом Kyprianou v. Cyprus, незалежно від результату розгляду клопотання про запобіжний захід.
Довідково
Частина 2 статті 255, частина 3 статті 209 Кримінального кодексу України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведені в матеріалі рішення ЄСПЛ (Kyprianou v. Cyprus [GC]; Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]; Ignatov v. Ukraine; Orlovskiy v. Ukraine; Borisenko v. Ukraine; A. and Others v. the United Kingdom; Bluks Savickis v. Latvia; Istomina v. Ukraine; Arapi v. Albania; Haarde v. Iceland) наведено за текстом моніторингового звіту IAC ISHR із зазначеними в ньому номерами пунктів; редакція не здійснювала самостійної звірки кожної цитати за базою HUDOC — до використання цих посилань у процесуальних документах рекомендується самостійна перевірка. Викладені версії обвинувачення й захисту є позиціями сторін кримінального провадження, а не встановленими судом фактами; оцінки моніторингової місії IAC ISHR — це позиція спостерігача, а не судове рішення.
Джерела: звіт моніторингової місії IAC ISHR за результатами спостереження за судовим засіданням у Вищому антикорупційному суді 11–12 червня 2026 року у кримінальному провадженні щодо Германа Галущенка.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.