Постанова Верховного Суду від 23.02.2021 р. у справі No753/17776/19 (провадження No 14-163цс20)
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. Згідно з природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Відповідно до змісту положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу в будь-який час на свій розсуд і на підставі будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала на посаді директора фінансового в ТОВ «Репролайф» та була членом виконавчого органу товариства –дирекції.
Підставою для прийняття рішення загальних зборів ТОВ «Ре-пролайф» та припинення повноважень ОСОБА_1 за займаною посадою директора фінансового ТОВ «Репролайф» указана частина третя статті 99 ЦК України. Підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади директора фінансового ТОВ «Репролайф» зазначено пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Тобто пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондується з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.
Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом. Як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
При розгляді спору щодо розірвання трудового договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.
Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15 вересня 2020 року у справі No205/4196/18 (провадження No 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі No 683/351/16-ц (провадження No 14-113цс20) та від 12 січня 2021 року у справі No 127/21764/17 (провадження No 14-115цс20).
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95439667