Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Вищої ради правосуддя надати йому інформацію на запит, а саме повідомити, щодо яких суддів із переліку вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:
- до ВРП надійшли подання Комісії про звільнення суддів на підставі підпункту 4 п. 16-1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України з указівкою дати надходження таких подань члена ВРП, на розгляді якого перебувають чи перебували такі подання;
- ВРП ухвалила рішення про звільнення на підставі підпункту 4 п. 16-1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України;
- ВРП ухвалила рішення про відмову у звільненні зі згаданої вище підстави;
- ВРП ухвалила рішення про залишення без розгляду подання Комісії про звільнення суддів зі згаданої вище підстави.
Позивач також просив суд зобов’язати ВРП надати йому відповідь стосовно цього. На обґрунтування своїх вимог він зазначив, що ВРП надала йому інформацію лише щодо кількості подань ВККС, які надійшли до ВРП, а також статистичні дані щодо результатів їх розгляду. Водночас ВРП відмовилась надати інформацію щодо: дати надходження кожного з подань; ПІБ членів ВРП, на яких були розподілені такі подання; ПІБ суддів, щодо яких (не)розглянуто подання ВККС.
Відмову надати цю інформацію ВРП пояснила тим, що вона не була отримана або створена в процесі виконання ВРП своїх повноважень (зокрема, шляхом узагальнення чи аналітичної обробки даних), тому, відповідно, й не перебуває в її володінні. Формування ж інформації за запитуваними критеріями покладає на розпорядника додаткове навантаження, що не передбачено вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації».
КАС ВС рішенням від 12 червня 2020 року задовольнив позов, оскільки дійшов висновку, що запитувана позивачем у відповідача інформація протиправно не була йому надана, адже є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» (знаходилась у володінні ВРП, була отримана, оброблена і проаналізована, заздалегідь відображена або задокументована відповідними засобами і на відповідних носіях та є зафіксованим продуктом діяльності ВРП відповідно до її повноважень).
Суд також указав на те, що запитувана позивачем інформація не є такою, що покладає на її розпорядника надмірний тягар, до того ж ця інформація про результати роботи ВРП становить значний суспільний інтерес і відмова позивачеві позбавляє його фактичної можливості спиратися на точну і надійну інформацію, перешкоджає донесенню власної думки позивача до суспільства.
Розглянувши апеляційну скаргу ВРП, Велика Палата ВС дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою – розпорядник інформації зобов’язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлених шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Запитувана у ВРП позивачем та не надана йому інформація стосовно звільнення суддів на підставі підпункту 4 п. 16-1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України (із зазначенням ПІБ та кількості таких суддів, ПІБ членів ВРП, дати надходження відповідних подань Комісії, ухвалення ВРП рішень, якими суддів звільнено / відмовлено у звільненні чи залишено зазначені матеріали без розгляду) підпадає під подане у ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначення, а саме інформація, отримана або створена в процесі виконання ВРП своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, яка знаходиться у володінні цього органу.
Надання позивачеві у відповідь на його запит кількісних даних щодо подань Комісії про звільнення з посади зі згаданої вище підстави суддів, які надійшли та розглянуті чи не розглянуті, свідчить про наявність у ВРП та облік відповідних матеріалів, тобто ВРП володіє інформацією, на основі якої визначено таку статистику. Тому відмова ВРП у наданні позивачеві іншої інформації, яку він запитував, не є належно мотивованою, а зазначені підстави відмови у наданні інформації, яка має статус публічної, не відповідають ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Крім того, у цій конкретній ситуації немає підстав вважати, що надання позивачеві запитуваної інформації покладало на відповідача надмірний тягар з обробки даних. Отже, така відмова не була встановлена законом у сенсі п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20 (провадження № 11-210заі20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194610.