Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого – судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року в адміністративній справі №932/96/23 (суддя Калугіна Н.Є). за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
– визнати протиправною відмову Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області у задоволенні адвокатського запиту №01-01 від 22.09.2022 року;
– зобов`язати Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції виконати вимоги адвокатського запиту №01-01 від 22.09.2022 року, шляхом надання адвокату Андреєву Олексію Миколайовичу належним чином засвідченої копії постанови серія ЕАО №4859311 від 14.10.2021 року.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2023 року позов задоволено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.01.2024 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року – скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про зобов`язання вчинити певні дії закрито. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2024 року заяву ОСОБА_1 про направлення справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи, задоволено. Передано справу № 932/96/23 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про зобов`язання вчинити певні дії до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області у задоволенні адвокатського запиту №01-01 від 22.09.2022 року. Зобов`язано Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції повторно розглянути адвокатський запит адвоката Андреєва О.М від 22.09.2022 року №01-01 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянтом зазначено, що надання позивачу персональних даних стосовно іншої особи, є порушенням прав такої особи, персональні данні якої запитується.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в інтересах клієнта ОСОБА_1 – адвокатом Андреєвим О.М. 22.09.2022 року було подано до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області адвокатський запит з проханням надати належним чином засвідчену копію постанови серії ЕАО №4859311 від 14.10.2021, на підставі якої ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ст.126 КУпАП, в наслідок якого постраждав позивач.
До вказаного адвокатського запиту, згідно вимог ст.24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, було долучено копія свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правової допомоги.
Згідно відповіді від 27.09.2022 року № 37893/41/19/01-2022 на адвокатський запит адвоката Андреєва О.М., Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з посиланням на положення Закону України Про доступ до публічної інформації, зазначило, що запитувана інформація є конфіденційною, а враховуючи, що адвокатом Андреєвим О.М. не надано доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси особи, якої стосується ця інформація, запит задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі – Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі – Закон № 5076-VI) адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно частини другої статті 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі, якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до статті 6 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3)службова інформація.
Згідно частини другої статті 21 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII Про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, – інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1)розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2)інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
При цьому, частиною 3 статті 14 Закону України Про захист персональних даних визначено, що виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 2 Закону України Про захист персональних даних, знеособлення персональних даних – вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу.
Таким чином, якщо запитуваний документ містить персональні дані, що мають бути захищені, ці дані необхідно знеособити шляхом, визначеним законом – вилучити відомості, які дають можливість прямо чи опосередковано ідентифікувати особу. Знеособлення персональних даних у відповідності до положень зазначеної статті закону охоплюється терміном обробка персональних даних та є обов`язком відповідних суб`єктів цього закону.
При цьому, положеннями частини 8 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Колегія суддів зазначає, що позивач просить надати постанову з метою встановлення прізвища винуватої особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, внаслідок його постраждав позивач.
В даному випадку, суд не вбачає обставин, які б могли слугувати перешкодою для надання такої інформації.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року в адміністративній справі №932/96/23 – залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року в адміністративній справі №932/96/23 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Головуючий – суддяС.В. Білак
суддяС.В. Чабаненко
суддяІ.В. Юрко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.